26 грудня 1846 року в Лейпцигу Фелікс Мендельсон підписав рекомендацію для Ріхард Вюст. У ній він писав про поступ молодого музиканта у грі на скрипці, схвально оцінював його композиції та старанність. Текст відомий за передруком в антикварному каталозі; сам рукопис у межах цього дослідження не перевірено. Рекомендація засвідчує знайомство з працею учня, але не повідомляє, коли почалися заняття і які твори вони розбирали.
До Мендельсона: навчання Йоганн Гуммель
У листі від 22 травня 1826 року Йоганн Гуммель виклав спогади про власне навчання. Першим його навчав батько. Приблизно від семи до дев’яти років він займався з Вольфганг Амадей Моцарт і згодом назвав ці уроки основою своєї фортепіанної гри. Водночас Йоганн Гуммель писав, що пізніше розвивався самостійно. Лист не містить розкладу занять чи назв творів, які задавав учитель. Збережені листи Вольфганг Амадей Моцарт також не підтверджують окремо, що учень жив і навчався в його домі.
Після повернення до Відня Йоганн Гуммель вивчав контрапункт у Йоганн Альбрехтсбергер — правила поєднання самостійних мелодичних голосів. Антоніо Сальєрі навчав його вокальної композиції, зокрема її естетичних засад. У тому самому листі Йоганн Гуммель згадував свої ранні фуги, опус 7, і варіації, опус 8, але не пов’язував їх із заняттями в Антоніо Сальєрі.
Про уроки органа в Йозеф Гайдн повідомляють біографічний словник і дослідження педагогіки Йоганн Гуммель. Їхнього змісту не вдалося встановити за нотними вправами чи датованими листами. Натомість у власному спогаді Йоганн Гуммель прямо писав, що Йозеф Гайдн рекомендував його на посади, зокрема при дворі Естергазі. Професійна підтримка тут засвідчена певніше, ніж зміст уроків.
Зустрічі у Берліні та Веймарі
У 1821 році Йоганн Гуммель і Фелікс Мендельсон зустрілися в Берліні, а потім у Веймарі. За дослідженням, у Веймарі Фелікс Мендельсон грав для старшого музиканта й отримав пораду стежити за поставою. Дослідник посилається на лист до родини від 14 листопада 1821 року, що зберігається в Нью-Йоркській публічній бібліотеці: за його описом, пораду сприйняли серйозно. Однак без доступного тексту листа не можна уточнити його слова або говорити про регулярні уроки.
Зв’язок між музикантами простежується і через твори. Дослідники порівнювали концерт для фортепіано ля мінор, опус 85, який написав Йоганн Гуммель, із пізнішим концертом соль мінор, опус 25, який написав Фелікс Мендельсон. Таке порівняння — аргумент дослідників, а не свідчення самого композитора про запозичення.
У січні 1846 року Фелікс Мендельсон обрав септет ре мінор, опус 74, який написав Йоганн Гуммель, для занять у Лейпцигу. Учасник класу згадував, як педагог зупиняв учнів на початковому акорді й показував потрібне звучання. Це свідчення про те, як він працював над конкретним твором; походження його власної виконавської техніки воно не встановлює.
Лейпциг і Берлін: Ріхард Вюст та Генріх Гофман
Біограф Роберт Айтнер повідомляв, що Ріхард Вюст навчався композиції у Фелікс Мендельсон, а гри на скрипці — у Фердинанда Давида. Інший історичний виклад також називає особисті заняття з композитором. Разом із рекомендацією 1846 року ці свідчення дають підставу вважати Ріхард Вюст його учнем. Вони не дозволяють визначити тривалість навчання чи назвати твір, який учитель виправляв.
Згодом Ріхард Вюст викладав композицію в берлінській консерваторії Теодора Куллака. Серед його учнів біограф називав Генріх Гофман; історичний словник теж зазначає Ріхард Вюст серед учителів композиції Генріх Гофман. Дата вступу учня до закладу — 1857 рік — не визначає початку саме цих занять: за біографом, відповідну викладацьку посаду Ріхард Вюст обійняв у 1858 році. Із пізніших творів Генріх Гофман неможливо самих собою вивести, чого навчав його педагог.
У доступному оцифрованому покажчику реєстраційних книг Лейпцизької консерваторії окремого запису про Ріхард Вюст знайти не вдалося. Тому дата початку його занять із Фелікс Мендельсон залишається невстановленою навіть попри пізнішу рекомендацію та біографічні свідчення про навчання.
