Еббі Саймон — американський класичний піаніст. Він народився у Нью-Йорку 8 січня 1920 року в родині Соломона і Сари Саймон; його батько був єврейським іммігрантом із Росії, а мати походила з родини іммігрантів.
Грати на фортепіано Саймон почав із п’яти років, беручи уроки у педагога Девіда Сапертона. У вісім років його прийняли до Інституту Кертіса у Філадельфії, де він навчався разом із Хорхе Болетом і Сіднеєм Фостером та отримував стипендію. Серед музикантів, у яких він удосконалював майстерність, були Леопольд Годовський і Гарольд Бауер, однак особливо важливий вплив на його музичне мислення справила педагогиня Дора Заславська.
Одразу після завершення навчання Саймон дебютував у Таун-голі та Карнеґі-голі в Нью-Йорку. У 1940 році він став переможцем конкурсу Наумбурга, який у той час вважався у США важливим випробуванням для молодих виконавців і відкрив йому шлях до великої концертної кар’єри.
Його професійна діяльність тривала понад шістдесят років. Саймона визнавали віртуозом і майстром фортепіанної гри; критик Ричард Даєр із «Бостон Ґлоуб» відзначав його блискучу техніку, ясність звуковимови, легкість і філігранну точність деталей. Найпереконливіше його виконавські якості виявлялися у творах Фридерика Шопена, Фелікса Мендельсона та Моріса Равеля, значну частину яких він записав.
Саймон здійснив численні записи для лейблів Vox Records, RCA Records, Philips Records і His Master’s Voice. Серед них — твори Шопена для фортепіано з оркестром, записи музики Сергія Рахманінова, Йоганнеса Брамса, Роберта Шумана, Моріса Равеля, Ференца Ліста та інших композиторів. Критика високо оцінювала його інтерпретації чотирьох скерцо Шопена та п’єс Равеля, відзначаючи поетичність, музикальність і відточену дрібну техніку його гри, хоча інколи зауважувала певну одноманітність прийомів і недостатню драматургічну цілісність у великих формах.
Як концертний піаніст він гастролював у Європі, на Близькому Сході та в країнах Тихоокеанського регіону. Він виступав із Нью-Йоркським філармонічним оркестром, Бостонським симфонічним оркестром, Чиказьким симфонічним оркестром, Королівським оркестром Консертгебау та Лондонським симфонічним оркестром.
У пізніші роки Саймон активно викладав, проводив численні майстер-класи в Королівському коледжі музики в Лондоні, Королівській консерваторії в Гаазі та консерваторії в Женеві. Він також працював викладачем в Університеті штату Індіана, Мангеттенській школі музики та Джульярдській школі в Нью-Йорку. Серед його учнів були Фредерік Чіу, Карен Шоу, Джон Каміцука, Еріка Нікренц, Ричард Даулінг, Роджер Райт, Ендрю Куперсток, Девід Кореваар і Марта Аргеріх.
Саймон був багаторічним членом журі міжнародних піаністичних конкурсів, зокрема конкурсу імені Вана Кліберна, конкурсів у Женеві, Лідсі, Сіднеї та Південній Африці. Серед його відзнак — премія Волтера Наумбурга, Національна оркестрова премія, федеральна премія в галузі музики, Міжнародна музична премія Гаррієт Коен, орден Елізабет Спреґ Кулідж, премія Фонду Форда та премія видатному викладачеві Школи музики Мура. Помер піаніст 18 грудня 2019 року в Женеві.
Connections
This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.