Абрам Стасевич
Абрам Львович Стасевич — радянський диригент і композитор, віолончеліст. Народився 10 (23) січня 1906 року в Сімферополі в родині міщанина Лейба Айзиковича Стасевича та Песі Стасевич. Його двоюрідним братом був диригент Павло Стасевич.
Грав у віолончельній групі міського симфонічного оркестру. Згодом навчався в Московській консерваторії у класі віолончелі професора Семена Козолупова й закінчив курс 1931 року. Після цього вступив на диригентський факультет, де навчався під керівництвом Лео Гінзбурга; диплом диригента здобув 1937 року.
Від 1928 року Стасевич грав в оркестрі Московської філармонії. У 1936–1937 роках був асистентом угорського диригента Ойгена Сенкара, а в квітні 1937 року дебютував як диригент.
У воєнні роки працював диригентом Тбіліської опери та оркестру Орджонікідзе. Протягом 1942–1944 років співпрацював з оркестром Ленінградської філармонії, евакуйованим до Новосибірська. У 1944–1952 роках диригував Симфонічним оркестром Всесоюзного радіо в Москві, багато гастролював Радянським Союзом, а 1968 року виступав на гастролях у США. Був диригентом Всеросійського гастрольно-концертного об’єднання.
У репертуарі значну увагу приділяв музиці сучасників. Уперше виконав 22-гу симфонію-баладу та «Дивертисмент» Миколи Мясковського, твори з балету «Попелюшка» Сергія Прокоф’єва і низку творів Дмитра Шостаковича. Працював над фільмами Сергія Ейзенштейна «Олександр Невський» та «Іван Грозний».
Як композитор створив, зокрема, кантату «Бородіно» (1964) та ораторію «Оповідь про Велику Вітчизняну війну і російського воїна» (1965). 1957 року йому присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв РРФСР.
Помер 27 листопада 1971 року в Кисловодську, Ставропольський край.