Адольф фон Гензельт
Адольф фон Гензельт — російський і німецький композитор та піаніст, музичний педагог і редактор. Він народився 9 травня 1814 року у Швабаху. 1817 року його родина переїхала до Мюнхена. У три роки Адольф почав навчатися гри на скрипці, а через два роки — фортепіано, зокрема у Антона Гальма. 1832 року він отримав стипендію баварського короля Людвіга I і вісім місяців навчався гри на фортепіано у Йоганна Непомука Гуммеля у Веймарі. Дебютував у Мюнхені 29 листопада того самого року й здобув значний успіх. До 1834 року вивчав композицію у Відні в Симона Зехтера.
Після успішного чотирирічного турне містами Німеччини та Росії Гензельт зустрівся з Фридериком Шопеном у Карлових Варах 1836 року. 24 жовтня 1837 року в Бад-Зальцбрунні, нині Щавно-Здруй, він одружився з Розалією Фогель. У 1838 році Гензельт став придворним піаністом російської імператриці Олександри Федорівни, а з 1857 року — генеральним інспектором виховних закладів для шляхетних дівчат у Санкт-Петербурзі. Завдяки цій роботі він близько сорока років впливав на музичне життя Росії, хоча у 35 років залишив концертну сцену. Серед його учнів були Альфред Генріх Ерліх, Микола Звєрєв, Інґеборг Старк, Алі Ліндберг, Микола Бер і Володимир Стасов.
Гензельт вирізнявся м’яким туше, бездоганним легато, відшліфованими пасажами й майстерним розтягуванням пальців. У його репертуарі були твори Йоганна Себастьяна Баха, зокрема «Добре темперований клавір», Карла Марії фон Вебера, Шопена та Ференца Ліста. Він писав фортепіанні твори й концертні транскрипції оперної та оркестрової музики, російських народних пісень і творів Михайла Глінки, Петра Чайковського, Олександра Даргомижського та Матвія Вієльгорського. Серед його праць — фортепіанний концерт фа мінор, тріо ля мінор, «Поема кохання», рапсодія, балада сі-бемоль мажор і цикли концертних та салонних етюдів.
У 1872–1875 роках Гензельт редагував музичний журнал «Нувелліст», а в 1887–1888 роках викладав у Петербурзькій консерваторії як професор. Він також укладав видання сонат Бетховена й творів Вебера, Гуммеля, Мендельсона, Шопена, Бертіні, Крамера та Мошелеса, а 1868 року видав посібник із викладання гри на фортепіано. Його ноктюрн «Фонтан» у 1849 році надрукували в Москві під ім’ям Олександра Гурильова; згодом Борис Асаф’єв використав цю музику в балеті «Бахчисарайський фонтан», вважаючи її твором Гурильова. Гензельт помер 10 жовтня 1889 року під час лікування на курорті у Вармбрунні. У Швабаху діють міжнародне товариство його імені та фестивалі, присвячені його музиці.