Адольф Петрович Скулте — латвійський, радянський композитор, кінокомпозитор і музичний педагог. Народився 15 (28) жовтня 1909 року в Києві. Його батько Петер Скулте, майстер-будівельник латвійського походження, грав на кількох музичних інструментах, а мати Вікторія, уроджена Ріццолатті, грала на фортепіано. Батьки допомогли Адольфу опанувати основи музики; у дев’ятирічному віці він написав свої перші твори.
1922 року родина переїхала до Риги. Скулте навчався в Першій ризькій гімназії, яку закінчив 1928 року, після чого вступив на інженерний факультет Латвійського університету. 1930 року він одночасно розпочав навчання композиції в Латвійській консерваторії, а 1931 року залишив університет, не завершивши повного курсу. Клас практичної композиції Язепа Вітолса закінчив 1934 року; його дипломною роботою була фортепіанна соната. Ще під час навчання в консерваторії, 1933 року, він керував змішаним хором викладачів і студентів народного університету в Балві.
Першим твором, який приніс композиторові популярність, стала симфонічна поема «Хвилі» (1934). За неї Скулте отримав премію на конкурсі, організованому Латвійським радіо. У 1934—1936 роках він удосконалював майстерність у класі композиції Язепа Вітолса, а 1936 року став асистентом факультету композиції Латвійської консерваторії.
Відтоді розпочалася його педагогічна діяльність. Скулте викладав композицію та теоретичні дисципліни, з 1939 року був доцентом, а з 1952 року — професором. Він очолював відділення композиції консерваторії у 1948—1955 і 1957—1972 роках. Серед його учнів були композитори Романс Калсонс, Арвідс Грінупс, Едгарс Голдштейнс, Рейнгольдс Грінблатс, Імантс Калниньш, Артурс Калейс, Імантс Земзаріс, Мартіньш Браунс та Арвідс Енгелманіс.
Скулте писав переважно великі симфонічні й музично-сценічні твори. Його музиці властивий особливий ритм, пов’язаний із латвійським музичним фольклором. Серед його опер — «Будильник каліфа», «Принцеса Гундеґа», «Їжакова шубка» та дитяча мала опера «Казка про дурне мишеня». Він створив балети «Сакта свободи» і «Гроза навесні», ораторію «Витри сльози, матінко-Батьківщино», кантати «Рига» та «Відлуння», дев’ять симфоній, симфонічні поеми «Хвилі», «Світанок» і «Хореографічна поема», а також твори для струнного й духового оркестрів, фортепіано, хору та камерних складів.
Композитор писав музику до драматичних вистав і кінофільмів. Серед його кіноробіт — музика до стрічок «Каугурське повстання», «Райніс», «Радянська Латвія», «Кемері», «Рита», «Оповідь про латвійського стрільця», «Твоє щастя», «Насип» і «Очеретяний ліс». За музику до фільму «Райніс» він отримав Державну премію другого ступеня 1950 року, а за балет «Сакта свободи» — таку саму премію 1951 року.
Скулте був удостоєний звання заслуженого діяча мистецтв Латвійської РСР (1955), народного артиста Латвійської РСР (1965) і народного артиста СРСР (1979). Серед його відзнак також Державна премія Латвійської РСР (1976), орден Трудового Червоного Прапора, орден Трьох зірок у ступені командора (1995) та Велика музична премія Латвії (1999).
Адольф Скулте помер 20 березня 2000 року в Ризі, в університетській клінічній лікарні імені Паула Страдиня. Похований на Лісовому кладовищі. Від 1937 року був одружений; його син Гвідо Скулте (1939—2013) працював кінооператором.