Олександр Йосипович Батурін народився 17 червня 1904 року в Ошмянах, у родині сільського вчителя. Коли йому був рік, помер батько. У 1911 році сім’я переїхала до Одеси. Щоб допомагати матері, Батурін працював автомеханіком у гаражі, а в п’ятнадцять років уже водив автомобілі. Він співав під час роботи й виступав у самодіяльності.
За направленням Батурін вступив до Петроградської консерваторії, яку, за одними відомостями, закінчив з відзнакою 1924 року. Існують повідомлення, що згодом він навчався в Римській музичній академії «Санта-Чечилія» та виступав у міланському театрі «Ла Скала». Деякі дослідники ставлять ці відомості під сумнів: у довідковому виданні про театр «Ла Скала» не згадано Батуріна серед російських співаків, які виступали там у 1925–1949 роках.
Від 1927 року Батурін був солістом Большого театру. Його оперний репертуар охоплював партії Мельника в «Русалці», Пімена в «Борисі Годунові», Досифея в «Хованщині», Томського в «Піковій дамі», князя Ігоря в однойменній опері, Греміна в «Євгенії Онєгіні», Ескамільйо в «Кармені», Руслана в «Руслані і Людмилі», Демона в однойменній опері, Мефістофеля у «Фаусті» та Вільгельма Телля в однойменній опері. Він також виконував російські народні пісні, романси й естрадні твори. Серед записів за його участю — «Пікова дама» 1937 і 1939 років, «Іоланта» 1940 року та «Князь Ігор» 1941 року.
Батурін був оперним співаком з голосом бас-баритон і музичним педагогом. Від 1948 року він викладав сольний спів у Московській консерваторії та підготував методичну працю «Школа співу». Також знявся у фільмах «Простий випадок», «Концерт-вальс» і «Земля». У 1937 році отримав звання заслуженого артиста РСФРР, у 1943 році — Сталінську премію першого ступеня за виконання головної партії у «Вільгельмі Теллі», а в 1947 році — звання народного артиста РСФРР. Помер 31 січня 1983 року в Москві; похований на Кунцевському цвинтарі.
Організації
1