Олександр Блюм — російський і радянський скрипаль та альтист. Він народився 9 лютого 1885 року в Керчі, помер 1939 року в Москві.
У 1899–1905 роках навчався гри на скрипці в музичному училищі Харківського відділення Імператорського російського музичного товариства у класі Костянтина Горського. 1910 року закінчив Московську консерваторію, де вивчав скрипку в Івана Гржималі та відвідував камерний клас Василя Сафонова. 1912 року закінчив юридичний факультет Московського університету.
Блюм грав в оркестрі на симфонічних зібраннях Московського відділення Імператорського російського музичного товариства, в Історичних концертах Сергія Василенка та в концертах Сергія Кусевицького. Працював в оркестрах театру Незлобіна й Московського художнього театру, а в 1909–1910 роках грав на альті в квартеті під керівництвом Бориса Сібора. В оркестрі Великого театру працював у 1909–1919 та 1923–1929 роках, згодом був концертмейстером групи альтів. Від 1930 року до кінця життя грав в оркестрі Всесоюзного радіо.
Виконавську майстерність Блюма високо цінували диригенти В’ячеслав Сук, Михайло Іпполитов-Іванов, Максиміліан Штейнберг, Сергій Василенко, Олександр Мелік-Пашаєв і Микола Голованов. Особливо він згадував роботу під орудою Сергія Рахманінова над операми «Життя за царя» Михайла Глінки, «Князь Ігор» Олександра Бородіна та «Пікова дама» Петра Чайковського.
1906 року Блюм заснував у Москві приватну музичну школу й викладав там до її закриття 1918 року. Від 1912 або 1913 року він викладав у музичному училищі Віри Зограф-Плаксіної, а в 1919–1921 роках вів клас скрипки в музичному училищі Сімферополя.
Блюм часто виступав разом із дружиною, піаністкою Катериною фон Мансфельд. У їхньому спільному концертному репертуарі були твори Едварда Гріга, Яна Сібеліуса, Селіма Пальмгрена, Крістіана Сіндінга, Тойво Куули та Ерккі Мелартіна. Блюма поховали на Введенському кладовищі в Москві.
Організації
1