Олександр Бондурянський — радянський і російський піаніст та музичний педагог, учасник Московського тріо, кандидат мистецтвознавства, професор. Народився 27 липня 1945 року в Херсоні.
Навчався в музичній школі у класі К. П. Дєдової та в Херсонському музичному училищі у класі С. А. Зюзіної. 1967 року закінчив Кишинівський інститут мистецтв імені Г. Музическу, де навчався у класі А. Л. Соковніна. 1969 року завершив аспірантуру Московської консерваторії: фортепіано вивчав у Д. А. Башкірова, камерний ансамбль — у Т. А. Гайдамович.
У 1969–1971 роках викладав спеціальне фортепіано в Кишинівському інституті мистецтв. У 1973–1980 роках вів клас камерного ансамблю в училищі при Московській консерваторії, а з 1980 року працює на кафедрі камерного ансамблю та квартету консерваторії; 1995 року став професором. У 2004–2015 роках був проректором навчально-методичного об’єднання консерваторії, а в 2011–2013 роках — проректором з артистичної діяльності.
Від 1962 року веде концертну діяльність. У 1971–1991 роках був солістом «Москонцерту», а в 1991–2003 роках — Московської філармонії. З 1968 року виступає у складі Московського тріо разом із В. М. Івановим і М. Ю. Уткіним. Колектив здобув першу премію та спеціальні призи на міжнародному конкурсі фортепіанних тріо в Белграді 1972 року; серед особистих відзнак Бондурянського — перша премія Республіканського конкурсу піаністів 1964 року, друга премія міжнародного конкурсу фортепіанних тріо в Мюнхені 1969 року, перша премія конкурсу «Інтерфорум» у Будапешті 1975 року та золота медаль Моріса Равеля на конкурсі в Бордо 1976 року.
Бондурянський досліджував фортепіанні тріо Йоганнеса Брамса: його праця про їхню інтерпретацію вийшла друком 1986 року, а 1988 року він захистив дисертацію з мистецтвознавства на цю тему. Має звання заслуженого артиста РРФСР, присвоєне 1986 року, і народного артиста Російської Федерації, присвоєне 1994 року. 1996 року отримав Премію Москви.