Олександр Дюбюк — російський піаніст, композитор і музичний педагог. Народився 20 лютого (3 березня) 1812 року в Москві. Загальну освіту здобув у московському пансіоні батька, а музики навчався у Джона Філда, який безоплатно давав йому уроки. Дюбюк став одним із найкращих учнів Філда.
Після смерті батька Дюбюк мусив самостійно заробляти на життя: працював наглядачем у холерній лікарні, а згодом служив у канцелярії. Пізніше він здобув відомість як музичний педагог. У 1866–1872 роках викладав у Московській консерваторії, а після цього давав приватні уроки. Серед його учнів були Мілій Балакірєв, Микола Звєрєв, Герман Ларош, Микола Кашкін і Леонід Малашкін.
Як піаніст Дюбюк продовжував виконавську традицію Філда: його гру вирізняли врівноваженість, рівність звучання та техніка «перлинної гри», а також салонна елегантність і мрійливість. Він написав теоретичний посібник «Техніка гри на фортепіано», уперше виданий 1866 року й перевиданий за його життя тричі; цей посібник використовували в Московській консерваторії. Дюбюк також залишив спогади про Філда.
Творча спадщина Дюбюка охоплює фортепіанні п’єси й етюди, пісні та романси, а також численні перекладення для фортепіано. Серед них — сорок пісень Франца Шуберта, твори Олександра Аляб’єва й Нікколо Паганіні та фрагменти з опери Олексія Верстовського «Аскольдова могила». Він аранжував для фортепіано й голосу з фортепіано російські народні пісні та циганські романси, видавши, зокрема, 1855 року два збірники «Зібрання російських пісень із варіаціями для фортепіано». Його пісні й романси згодом виконували Федір Шаляпін, Надія Обухова та інші співаки. Дюбюк помер у Москві 27 грудня 1897 року (8 січня 1898 року).