Олександр Маркович Мельников — російський піаніст, заслужений артист Російської Федерації. Народився 1 лютого 1973 року в Москві. Походить із музичної та інтелектуальної родини: він є онуком композиторів Зари Левіної та Миколи Чемберджі; його батько Марк Мельников — математик, професор Автономного університету Барселони, а мати Валентина Чемберджі — філолог, перекладач і письменниця.
Почав займатися фортепіано у шість років, а вже у сім років дебютував із концертом Баха у Великій залі Мінської філармонії. Закінчив із відзнакою Центральну музичну школу при Московській державній консерваторії, де навчався у 1980—1991 роках, а 1997 року завершив навчання в Московській державній консерваторії по класу фортепіано у професора Л. Н. Наумова. Також стажувався у Мюнхенській вищій школі музики у професора Елісо Вірсаладзе та в Міжнародному фортепіанному фонді на озері Комо в Італії у К. Шнабеля й А. Штайєра.
Важливу роль у його становленні з ранніх років відігравало спілкування зі Святославом Ріхтером, який запрошував його до участі у своїх фестивалях у Москві, Тарусі та Турі у Франції. Мельников став лауреатом Міжнародного конкурсу імені Роберта Шумана в Цвіккау у 1989 році та конкурсу Королеви Єлизавети в Брюсселі у 1991 році. Серед інших його відзнак — Міжнародний конкурс ЮНЕСКО в Братиславі, премія організації «Ювентус», молодіжна премія «Тріумф», премія «Тріумф», а також звання заслуженого артиста Росії. У 1992 році став солістом Московської державної філармонії.
Значний вплив на його гру на історичних інструментах справили Андреас Штайєр і Олексій Любимов, з якими він виступав в ансамблі, а також співпраця з провідними європейськими колективами старовинної музики. Мельников співпрацював із багатьма відомими оркестрами, зокрема з Консертгебау в Амстердамі, Гевандгаусом у Лейпцигу, Філадельфійським симфонічним, Роттердамським філармонічним, Симфонічним оркестром BBC, NHK Symphony, Російським національним оркестром, Mahler Chamber Orchestra та Musica Aeterna. Серед диригентів, з якими він працював, — Юрій Темірканов, Михайло Плетньов, Теодор Курентзіс, Шарль Дютуа, Пааво Ярві, Юрій Башмет, Володимир Юровський та Пабло Ерас-Касадо.
У сезоні 2013—2014 він виступав на BBC Proms із Варшавським філармонічним оркестром під орудою Антоні Віта, виконавши Другий фортепіанний концерт Шостаковича, а у 2019 році знову взяв участь у BBC Proms разом із Шотландським симфонічним оркестром під керуванням Томаса Даусгаарда з Фортепіанним концертом Шумана. З 2013 до 2019 року був артистом-резидентом у Muziekgebouw в Амстердамі та в оркестрі Tapiola Sinfonietta у Фінляндії, у 2016 році був резидентом у Брюсселі, а в сезоні 2017—2018 — у Wigmore Hall у Лондоні.
Велике місце у творчості Мельникова займає камерна музика; поштовхом до цього стало його творче содружество з Вадимом Рєпіним. Його постійними партнерами були Ізабель Фауст, Жан-Гієн Кейрас, Олександр Рудін, Стівен Іссерліс, Теніс ван дер Цварт, Єрусалимський квартет, квартет Салагон і квартет Казальс. Особливо плідною стала співпраця з Ізабель Фауст, що вилилася у численні записи на лейблі Harmonia Mundi, зокрема повного циклу сонат Бетховена для фортепіано і скрипки, який здобув премії Gramophone та Echo Klassik і був номінований на Grammy.
Серед найпомітніших його записів — усі 24 прелюдії та фуги Шостаковича, відзначені нагородами BBC Music Magazine, Choc de Classica та річною премією німецької критики; у 2011 році BBC Music Magazine включив цей диск до списку 50 найвидатніших записів усіх часів. Великий резонанс мали також виконання і запис двох фортепіанних концертів Шостаковича з Mahler Chamber Orchestra під керуванням Теодора Курентзіса. У 2014—2015 роках разом із Жаном-Гієном Кейрасом він записав усі твори Бетховена для віолончелі та фортепіано, а також диск із сонатами Гіндеміта. У 2015 році завершив великий шуманівський проєкт із концертами та тріо, записаний із Freiburg Baroque Orchestra під орудою Пабло Ераса-Касадо; диск із фортепіанним концертом Шумана газета The New York Times внесла до списку найкращих записів 2015 року.
Наприкінці 2016 року високу оцінку критики дістав диск із Другою, Шостою та Восьмою фортепіанними сонатами Сергія Прокоф’єва; у 2019 році вийшов другий диск із сонатами № 4, 7, 9, а у 2021 році — третій, що завершив цикл усіх фортепіанних сонат Прокоф’єва. Серед інших його проєктів — запис Брамсового Першого фортепіанного концерту, альбом «Чотири фортепіано. Чотири твори» («Many pianos»), у якому він реалізував ідею виконання чотирьох віртуозних творів на чотирьох інструментах, відповідних епосі їх створення, а також записи, присвячені Дебюссі, Шуберту, Моцарту, Дворжаку, Скрябіну, Брамсу, Рахманінову, Шуману, Гіндеміту та Прокоф’єву.
За свої записи на лейблі Harmonia Mundi Мельников отримав велику кількість міжнародних відзнак, серед яких Classics Today, Gramophone Editor’s Choice, Diapason d’Or, Gramophone Critics’ Choice, BBC Music Choice, Choix de France Musique, Gramophone Awards, Echo Klassik, Preis der deutschen Schallplattenkritik, Choc de Classica de l’annee, Scherzo, Fonoforum, ffff Télérama та BBC Music Magazine Awards. Поза музикою його головним захопленням є авіація: він здобув права пілота цивільної авіації. Володіє російською, англійською, німецькою, іспанською та французькою мовами.