Олександр Рабинович
Олександр Семенович Рабинович — радянський педагог і музикознавець. Він народився 25 лютого 1900 року в Петербурзі. У 1917–1918 роках навчався на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету, а в 1919–1921 роках — у Київському музично-драматичному інституті імені Лисенка, де вивчав композицію в Бориса Яворського. Пізніше брав уроки гри на фортепіано у Фелікса Блуменфельда.
У 1924 році екстерном закінчив Петроградську консерваторію як піаніст. У 1926 році завершив навчання в Ленінградському інституті історії мистецтв за фахом музикознавство, де його наставником був Борис Асаф’єв; 1930 року закінчив аспірантуру під його керівництвом.
З 1922 року Рабинович викладав історію музики в музичних навчальних закладах Ленінграда. У 1931–1933 роках працював у Тбілісі, а в 1933–1935 та 1940–1941 роках був виконувачем обов’язків професора Ленінградської консерваторії. У 1933–1940 роках очолював сектор музичної культури Державного Ермітажу. З 1940 року працював у Музеї музичних інструментів при Ленінградському державному інституті історії мистецтв. Помер 14 червня 1943 року в Новосибірську.
Наукові інтереси Рабиновича охоплювали французьку музику, історію російського музичного театру до Глінки та радянське бетховеніанство. За його редакцією 1933 року вийшов російський переклад книжки Жана-Батіста Тьєрсо «Пісні та свята Французької революції». Серед його праць — «Йозеф Гайдн», «Дев’ята симфонія Бетховена» та «Російська опера до Глінки».