Олександр Шмулер
Олександр Шмулер — російський та нідерландський скрипаль, диригент і музичний критик єврейського походження. Народився 5 грудня 1880 року в Мозирі Мінської губернії; його родина походила з Ліди Віленської губернії. Помер 29 березня 1933 року в Амстердамі.
Навчався у Празі в Отакара Шевчика, у 1900–1904 роках — у Московській консерваторії в класі Івана Гржималі, а в 1904–1908 роках — у Петербурзькій консерваторії в Леопольда Ауера. Як музичний критик друкувався в щорічнику «Музичний альманах», журналах і газетах «Театр і мистецтво», «Мова» та «Петербурзька газета».
Від 1908 року викладав у берлінській Консерваторії Штерна. Багато грав в ансамблі з Максом Регером і був одним із головних популяризаторів його музики, зокрема під час гастролей у СРСР 1923–1924 років. Репертуар музиканта був широким: він виконував скрипкові концерти Діттерсдорфа, Даріуса Мійо, Ферруччо Бузоні та Рудольфа Менгельберга, а також сонати Жана-Батіста Сенайє та Івана Крижановського.
З 1914 року Шмулер викладав в Амстердамській консерваторії, регулярно виступав солістом з Оркестром Концертгебау, а від 1926 року також диригував цим колективом. Разом із Леонідом Крейцером грав у заснованому Йосипом Прессом в Амстердамі «Новому російському тріо». У 1928–1930 роках очолював Роттердамський філармонічний оркестр. Посмертно, 1933 року, вийшла збірка його статей і нотаток «Про музику та музикантів». Похований на єврейському кладовищі Мейделберг у Гойсе-Мерен.