Олександр Слободяник

Олександр Артемійович Слободяник — радянський і американський піаніст, заслужений артист РРФСР. Народився 5 вересня 1941 року в Києві. Музичну освіту розпочав 1948 року у Львівській середній спеціальній музичній школі, де навчався у Л. В. Галембо. З 1957 року продовжив навчання в Центральній музичній школі при Московській консерваторії у С. Л. Діжура, а потім у Московській консерваторії у Генріха Нейгауза; закінчив клас В. В. Горностаєвої та аспірантуру.

Із 1966 року Слободяник був солістом Московської філармонії. Від 1960-х років активно концертував і гастролював у країнах Східної та Західної Європи, США, Канаді, Японії та країнах Латинської Америки. Його дебют у Карнеґі-холі 1968 року дістав високу оцінку Артура Рубінштейна та Володимира Горовиця. Він виступав із провідними оркестрами світу, зокрема Філадельфійським, Клівлендським, Кіровським оркестрами, Національним оркестром Франції, оркестром Гевандхауза, а також з ансамблем «Солісти Москви» під керуванням видатних диригентів, серед яких Леонард Бернстайн, Курт Мазур, Крістоф фон Донаньї, Валерій Гергієв, Маріс Янсонс, Нееме Ярві, Кирило Кондрашин, Мстислав Ростропович, Геннадій Рождественський, Юрій Темірканов та інші.

Як піаніст він особливо прославився як витончений інтерпретатор музики романтизму, насамперед творів Фридерика Шопена, Ференца Ліста, Сергія Рахманінова та Модеста Мусоргського. Водночас йому була близька музика Сергія Прокоф’єва та Альфреда Шнітке. Для його виконавської манери були характерні поєднання виразного інтонування і блискучої віртуозності. Альфред Шнітке присвятив йому свої «Афоризми» для фортепіано.

Серед його конкурсних здобутків — 7-а премія на Міжнародному конкурсі імені Шопена у Варшаві 1960 року та 4-а премія на Міжнародному конкурсі імені Чайковського 1966 року. У 1970 році йому було присвоєно звання заслуженого артиста РРФСР.

У 1989 році Слободяник переїхав із родиною до США, а з 1990 року жив у Нью-Йорку, останніми роками — у Нью-Джерсі. Він викладав в Українському музичному інституті Америки в Нью-Йорку, працював у власній студії при університеті Монтклер, читав лекції у Петербурзькій консерваторії та проводив майстер-класи. У вересні 1994 року став ініціатором Моррістаунського міжнародного фестивалю мистецтв, на відкритті якого виступив як соліст у супроводі Санкт-Петербурзького оркестру під орудою Валерія Гергієва. До участі у фестивалі він залучав музикантів світового рівня, а також відомих діячів літератури й образотворчого мистецтва.

Помер 11 серпня 2008 року в Нью-Джерсі від інфекційного менінгіту на 67-му році життя. Похований на Байковому кладовищі в Києві. У джерелі також згадано, що його батько Олександр Павлович Слободяник був психіатром, а серед близьких родичів — дружини Наталія та Лариса Крупа, а також син Олександр Слободяник-молодший, який також став піаністом.