Олександр Соколов — радянський і російський музикознавець та педагог, доктор мистецтвознавства, професор і ректор Московської консерваторії імені П. І. Чайковського. Народився 8 серпня 1949 року в Ленінграді. У дворічному віці втратив батьків через нещасний випадок і виховувався в діда, письменника Івана Соколова-Микитова.
У 1964–1967 роках навчався у середній спеціальній музичній школі імені Гнесіних за класом альта. Потім закінчив екстерном теоретичне відділення музичного училища при Московській консерваторії, а в 1968–1973 роках навчався на теоретико-композиторському факультеті консерваторії. У 1974–1979 роках був її аспірантом. Серед його викладачів були Володимир Бобровський, Ірина Лаврентьєва та Євген Назайкінський. 1980 року захистив кандидатську дисертацію, а 1992-го — докторську на тему «Музична композиція XX століття: діалектика творчості».
У 1972–1979 роках викладав музично-теоретичні дисципліни в Державному музичному училищі імені Гнесіних. Від 1979 року працює в Московській консерваторії: був викладачем і доцентом, а від 1993 року — професором. Від 1996 року очолює кафедру теорії музики; у 2001–2004 роках і від 2009 року був ректором консерваторії. Також обіймав посаду проректора з наукової роботи.
Соколов досліджує сучасну музичну культуру та проблеми аналізу музики XX століття. Його наукові праці розглядають зв’язки музики з філософією, естетикою, психологією, семіотикою та музичною акустикою. Серед його книжок — «Музична композиція XX століття: діалектика творчості», «Музика навколо нас», «Вступ до музичної композиції XX століття» і «Теорія сучасної композиції».
За його ініціативи в консерваторії запровадили навчальні програми для аспірантів, присвячені проблемам сучасної музики, та створили нові творчі колективи, зокрема Камерний хор Московської консерваторії. Соколов також працював як музичний критик і популяризатор музики. 2004 року став лауреатом Державної премії Російської Федерації у сфері літератури й мистецтва за просвітницьку програму «Академія музики — нове передвижництво».