Олександр Мойсейович Веприк — радянський композитор і музичний педагог. Народився 23 червня 1899 року в Балті, помер 13 жовтня 1958 року в Москві.
Виріс у Варшаві, навчався гри на фортепіано в Карла Вендлінга в Лейпцигу. Композицію вивчав у Олександра Житомирського в Петроградській консерваторії у 1918–1921 роках, а згодом у Миколи Мясковського в Московській консерваторії у 1921–1923 роках.
У 1923–1941 роках викладав у Московській консерваторії, від 1930 року був професором, а від 1938-го — деканом. У 1927 році відвідав Австрію, Німеччину та Францію, де зустрічався з Арнольдом Шенбергом, Паулем Гіндемітом, Морісом Равелем і Артуром Онеггером. Його твори виконували на Берлінському радіо у 1928–1929 роках, а 1933 року Артуро Тосканіні диригував у Карнегі-холі сюїтою «Танці й пісні гетто».
Веприк належав до композиторів «єврейської школи» в радянській музиці. Серед його творів — сонати для фортепіано, сюїта для скрипки, рапсодія для альта, «Кадиш» для голосу й фортепіано (1925), «Єврейські пісні» та «Дві п’єси» для віолончелі й фортепіано (1934). Він також написав музику до фільму Юлія Райзмана «Остання ніч» (1936).
2019 року на лейблі Deutsche Grammophon вийшов альбом із першими записами його оркестрових творів у виконанні Національного оркестру Уельсу Бі-бі-сі під орудою Криштофа-Матіаса Мюллера.