Олександр Вінклер
Олександр Вінклер — російський композитор, піаніст, музичний критик і педагог. Він народився 3 березня 1865 року в Харкові. Закінчив Харківське музичне училище, де навчався в Іллі Слатіна, а 1887 року — юридичний факультет Харківського університету. Удосконалював гру на фортепіано в Парижі у Віктора Альфонса Дювернуа та у Відні в Теодора Лешетицького; композиції навчався у Карла Навратіла.
Повернувшись до Харкова, від 1890 року викладав фортепіано в музичному училищі. У 1896–1924 роках працював у Петербурзькій консерваторії, а від 1908 року був професором. Серед його учнів був Сергій Прокоф’єв. У 1902–1910 роках Вінклер виступав як музичний критик і писав статті для німецькомовної газети «Санкт-Петербурзька газета».
Вінклер створював симфонічну, камерну й фортепіанну музику, пісні та хори. Серед його симфонічних творів — увертюра-фантазія «У Бретані», «Драматична увертюра», «Варіації на фінську тему» для скрипки з оркестром та «Остання весна» для віолончелі з оркестром. Написав три струнні квартети, сонати для альта й віолончелі та фортепіанний квінтет. Перший струнний квартет до мажор, створений 1897 року, отримав премію Петербурзького товариства камерної музики. Його симфонічні твори звучали на загальнодоступних російських симфонічних концертах.
Вінклер був учасником Біляєвського гуртка: долучався до створення двох циклів варіацій на російські теми та оркестрування «Карнавалу» Роберта Шумана. Також робив перекладення для фортепіано в чотири руки оркестрових творів Михайла Глінки, Миколи Римського-Корсакова, Олександра Глазунова, Олександра Скрябіна, Миколи Черепніна й Миколи Мясковського. Його твори та перекладення видавали, зокрема, видавництва Митрофана Біляєва та Д. Ратера. Глазунов присвятив Вінклеру чотири прелюдії та фуги, а Сергій Прокоф’єв — чотири етюди.
1923 року Вінклер виїхав до Франції й оселився в Безансоні та Морто. Приватно викладав фортепіано, гармонію й контрапункт, а від 1924 року викладав гармонію в муніципальній музичній школі Безансона. Виступав як композитор і піаніст, а також читав відкриті лекції в містах регіону Франш-Конте. 1933 року на музичній виставці Російського музичного товариства за кордоном у Парижі виконав свою сонату зі скрипалькою Д. Мантфель. Помер 6 серпня 1935 року в Безансоні.