Олексій Олексійович Стеблянко — радянський і російський оперний співак-тенор, педагог, народний артист РРФСР. Народився 17 жовтня 1950 року у Ставрополі. Його батько працював будівельником, а мати була технічною редакторкою книжкового видавництва.
Навчався у середній школі № 2 та водночас у музичній школі № 1 у педагога й композитора Миколи Федоровича Зінченка. Закінчив музичну школу за класом баяна, паралельно продовжував займатися вокалом і співав в естрадному ансамблі Будинку офіцерів. У Ставропольському музичному училищі спершу навчався на диригентсько-хоровому відділенні, згодом — у класі Валентини Петрівни Валюшко.
1976 року закінчив Ленінградську державну консерваторію імені Миколи Римського-Корсакова, де навчався у класі Н. О. Серваль. Від того ж року виступав у Ленінградському театрі опери та балету імені Сергія Кірова, нині Маріїнському театрі, де виконав усі провідні тенорові партії. Із 1986 року викладав у Ленінградській консерваторії.
1982 року його запросили до театру Ла Скала в Мілані для постановки оперної дилогії Гектора Берліоза «Троянці». У Ла Скала дебютував як Еней у «Троянцях», а в Королівському оперному театрі Ковент-Гарден — як Ясон в опері «Медея». На цих сценах також співав головні партії в операх «Трубадур», «Борис Годунов» і «Князь Ігор».
1991 року виступив у Баварській державній опері в Мюнхені, виконавши партії Григорія в «Борисі Годунові», Каніо в «Паяцах» і Флорестана у «Фіделіо». Співав також у театрах Бонна, Брюсселя, Амстердама, Кельна, Штутгарта, Барселони, Мадрида, Вісбадена та Лозанни. У Карлсруе дебютував партією Германа в «Піковій дамі» у постановці Любимова, а в амстердамському Концертгебау взяв участь у концертному виконанні цієї опери під орудою Валерія Гергієва.
Серед його ролей — князь Василь Голіцин у «Хованщині», Ленський в «Євгенії Онєгіні», Герман у «Піковій дамі», княжич Всеволод у «Сказанні про невидимий град Кітеж і діву Февронію», П'єр Безухов у «Війні і мирі», Радамес в «Аїді», Отелло, Дон Хозе в «Кармен», Самсон у «Самсоні і Далілі», Лоенгрін і Калаф у «Турандот». Партію П'єра Безухова виконав у постановці «Війни і миру», здійсненій Маріїнським театром спільно з Метрополітен-оперою.
1973 року здобув третю премію Всесоюзного конкурсу вокалістів імені Глінки. 1983 року йому присвоєно звання заслуженого артиста РРФСР, а 1989 року — народного артиста РРФСР. Є професором кафедри сольного співу Російського державного педагогічного університету імені Олександра Герцена.