Олексій Стирча
Олексій Стирча — молдавський композитор, співак-баритон і педагог. Народився 17 лютого 1919 року в Кишиневі, який на той час входив до складу Румунії. Помер 24 серпня 1974 року в Кишиневі. У 1964 році йому було присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв Молдавської РСР.
Він був учнем Леоніда Гурова у класі композиції. У своїй діяльності поєднував активну громадську роботу з концертними виступами. У 1958—1962 роках обіймав посаду відповідального секретаря правління Спілки композиторів Молдавії.
З 1960 року Стирча викладав спів у Кишинівському інституті мистецтв імені Музическу, колишній Кишинівській консерваторії. У 1971 році став доцентом цього закладу. Також писав музику до театральних вистав і кінофільмів.
Разом зі своїм колегою Павлом Ривілісом він уклав антологію молдавської пісні. У Кишиневі проводиться Міжнародний вокальний конкурс імені Олексія Стирчі, що засвідчує збереження пам’яті про митця.
Серед його творів — опера «Серце Домніки» (1960, Кишинів), третя редакція якої вийшла 1970 року під назвою «Героїчна балада». Він також створив твори «Балада про скрипку» («Чужа земля», 1949; друга редакція 1957), «Ода Леніну» (1960) та «Поема про партію» (1970).
У жанровому відношенні його творчість охоплювала оперу, кіномузику, романс, пісню та інструментальну музику. За свою працю він був нагороджений орденом «Знак Пошани» у 1960 році.