Олексій Файзулхакович Султанов — радянський і американський піаніст. Народився 7 серпня 1969 року в Ташкенті. З чотирьох років навчався в Республіканській музичній школі у педагогині Тамари Попович. Уперше вийшов на сцену у семирічному віці, виконавши з оркестром рондо Моцарта ре мажор, а вже з восьми років виступав регулярно.
У п’ятнадцять років став лауреатом Премії комсомолу Узбекистану. Вступив до Московської консерваторії в клас Лева Наумова. На VIII Міжнародному конкурсі імені Чайковського в Москві 1986 року 16-річний Султанов вважався фаворитом, однак незадовго до жеребкування травмував руку й грав конкурс із переломом пальця, отримуючи знеболення за лаштунками. Попри велику підтримку публіки, до числа фіналістів він не потрапив.
Світову відомість Султанову принесла перемога на Міжнародному конкурсі піаністів імені Вана Кліберна 1989 року, де у фіналі він виконав Другий концерт Рахманінова. Після цього розпочалося велике турне за контрактом, що охопило 200 концертів упродовж наступних двох років. У 1991 році він оселився у США; американське громадянство отримав у 2004 році. У 1988—1996 роках, за свідченнями самого музиканта, жив у постійному страху призову на строкову службу, через що не зміг поновити навчання в консерваторії.
У подальшій кар’єрі Султанов двічі опинявся в центрі гучних конкурсних скандалів. На Конкурсі піаністів імені Шопена 1995 року журі присудило йому лише другу премію, не надавши першої нікому; ображений піаніст відмовився приймати диплом другої премії, після чого переніс мікроінсульт. У 1998 році на Міжнародному конкурсі імені Чайковського його не допустили до фіналу, визнавши виконання Сьомої сонати Прокоф’єва надто темпераментним, що спричинило різку реакцію преси й публіки.
У 2001 році музикант переніс низку повторних інсультів, які призвели до паралічу лівого боку тіла та сліпоти лівого ока. Попри це, він намагався продовжувати виступи з благодійними концертами; йому допомагала дружина Даце Абеле, яка виконувала партії лівої руки. Помер 30 червня 2005 року у Форт-Ворті, США, від зупинки серця у віці 35 років.
За своїм темпераментом Султанов тяжів до романтичного і постромантичного репертуару. Основу його записів становили твори Сергія Рахманінова, Фридерика Шопена, Ференца Ліста та Олександра Скрябіна. Його мистецтво вирізняли експресія, самовідданість, проникливість ліричних образів і висока фортепіанна майстерність.