Олексій Козловський
Олексій Козловський — радянський композитор, диригент і педагог. Народився 15 жовтня 1905 року в Києві, помер 9 січня 1977 року в Ташкенті. У 1923 році переїхав до Москви й навчався в Першому державному музичному технікумі у Бориса Яворського. 1931 року закінчив Московську консерваторію за класом композиції Миколи Мясковського; контрапункт і строгий стиль вивчав у Миколи Жиляєва, а інструментування — у Сергія Василенка. Три роки займався диригуванням у А. Б. Хессіна.
У 1931–1933 роках Козловський був диригентом Оперного театру імені К. С. Станіславського. Від 1936 року жив у Ташкенті. У 1938–1941 роках працював диригентом Узбецького театру опери та балету, а в 1949–1963 роках був головним диригентом і художнім керівником симфонічного оркестру Узбецької філармонії. Від 1943 року викладав у Ташкентській консерваторії; з 1957-го був професором композиції та диригування. У 1949–1954 роках і від 1962-го очолював кафедру композиції, а з 1972 року — кафедру інструментування.
Серед його провідних творів — опера «Улугбек», поставлена в Ташкенті у двох редакціях, 1942 та 1958 років, і симфонічна поема «Тановар». Поему написано на тему узбецької жіночої любовної пісні; на її основі Козловський створив однойменний балет, поставлений у Ташкенті 1971 року. Композитор написав кілька романсів на вірші Анни Ахматової. Він також створював музику до кінофільмів, зокрема «Тахір і Зухра» (1945), «Пригоди Насреддіна» (1946), «Дорога без сну» (1947) та «Донька Фергани» (1948).
Козловському присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв Узбецької РСР у 1944 році та народного артиста Узбецької РСР у 1955 році. Похований на Боткінському кладовищі в Ташкенті.