Альфонсо Фальконі — італійський композитор, піаніст і педагог. Народився 4 березня 1859 року в Капракотті. Навчався в неаполітанській консерваторії Сан-П'єтро-а-Майелла у Беньяміно Чезі — гри на фортепіано, а в Паоло Серрао — композиції.
На межі століть викладав у Флоренції; серед його учнів був М. В. Іванов-Борецький. 1902 року Фальконі переміг у конкурсі композиторів Флорентійської консерваторії з «Великою фантазією» для двох фортепіано з оркестром. Він входив до редакційної колегії журналу «Нова музика» та заснував музичне видавництво «Нікола Салонов», назва якого була анаграмою його імені та прізвища. У видавництві виходили музичні твори, зокрема Франческо Байярді, і праці з музикознавства.
Серед книжок видавництва була праця самого Фальконі «Критичний виклад трактатів С. Ядассона» (1905), у якій він заперечував музикознавчі погляди Саломона Ядассона. 1906 року Фальконі повернувся до Неаполя й став професором теорії музики та сольфеджіо в консерваторії Сан-П'єтро-а-Майелла.
У його композиторському доробку переважають фортепіанні твори, чимало з яких спираються на регіональний італійський фольклор. Г. Вестербі відзначав енергійність і мужність Фальконі в сюїті з рисами старого італійського стилю, а також у характерних «Піснях Аллії» та «Серенаді» ор. 39. Фальконі також написав оперету «Війна з жінками» (1881) на лібрето Енріко Голішіані. Помер 1920 року у Флоренції.