Альфред Брендель — австрійський піаніст, народжений у тодішній Чехословаччині, який згодом жив у Сполученому Королівстві. Його вважали одним із найвідоміших піаністів другої половини ХХ століття; особливе визнання здобули його інтерпретації творів Вольфганга Амадея Моцарта, Йозефа Гайдна, Людвіга ван Бетховена, Франца Шуберта, Роберта Шумана, Йоганнеса Брамса та Ференца Ліста.
За кілька років після народження родина переїхала з Візмберка до Загреба, де Брендель почав брати уроки фортепіано. Під час Другої світової війни він жив із родиною у Граці та вивчав гармонію. В останній воєнний рік чотирнадцятирічного Альфреда відправили до Югославії копати окопи; після цього його госпіталізували з ознаками переохолодження. Він навчався в Університеті музики та виконавських мистецтв у Едвіна Фішера, Пауля Баумгартнера й Едуарда Штойермана.
1948 року в Граці Брендель дав перший сольний концерт під назвою «Фуга у фортепіанній літературі». Поряд із музикою Йоганна Себастьяна Баха, Брамса та Ліста він виконав власні композиції, але надалі зосередився на фортепіанній грі. Перший запис піаніста, здійснений у 21-річному віці, містив П’ятий фортепіанний концерт Сергія Прокоф’єва й започаткував велику дискографію. Упродовж понад пів століття він виступав і записувався в різних країнах; музичні критики називали його «інтелектуалом серед піаністів» за продуманість виконання.
У 1970-х роках Брендель оселився в лондонському Гемпстеді. Від 1972 року він був почесним членом Королівської академії музики, а 1989 року став почесним лицарем-командором ордена Британської імперії. 18 грудня 2008 року завершив виконавську кар’єру концертом у віденському Музикферайні, де зіграв Концерт для фортепіано з оркестром мі-бемоль мажор, KV 271 Моцарта, відомий як концерт «Женом».
Окрім піаністичної діяльності, Брендель писав есеї, переважно про музику, та поезію із сюрреалістичними рисами. Серед його книжок — «Музичні думки та подальші роздуми» (1976), «Музика вголос» (1990), збірка «Альфред Брендель про музику» (2001), а також поетичні видання «Вказівний палець» (1996), «Заважаючий сміх під час шлюбної обітниці» (1997), «Малі дияволи» (1999) і «Дзеркальне відображення та чорна примара» (2003).
Серед відзнак Бренделя — Премія Леоні Соннінг (2002), Музична премія Ернста фон Сіменса (2004), премія «Праеміум Імперіале» та премія Герберта фон Караяна (2008), а також нагорода «Ехо Класик» за життєві досягнення (2016). Він помер удома в Лондоні 17 червня 2025 року.