Альфред Деніс Корто — піаніст, диригент і музичний педагог. Він народився у франкомовній частині Швейцарії, навчався в Паризькій консерваторії у Еміля Декоба та Луї Дьемера й 1896 року здобув Гран-прі. Як професійний піаніст дебютував 1897 року, виконавши Третій фортепіанний концерт Бетховена.
У 1898–1901 роках Корто працював хормейстером і помічником диригента на Байройтському фестивалі. 1902 року в Парижі під його керуванням відбулася прем’єра «Загибелі богів» Вагнера. Він організував концертне товариство, щоб знайомити слухачів із «Парсіфалем» Вагнера, Урочистою месою Бетховена, «Німецьким реквіємом» Брамса та новими творами французьких композиторів. 1905 року разом із Жаком Тібо та Пабло Казальсом заснував фортепіанне тріо.
У 1907–1923 роках Корто викладав у Паризькій консерваторії, а 1919 року заснував Нормальну школу музики. Серед його учнів були Івонна Лефебюр, Володимир Перлмутер, Клара Гаскіль і Діну Ліпатті. Курси Корто з музичної інтерпретації здобули широку відомість.
Корто насамперед уславився інтерпретаціями творів Шопена й Шумана та редакціями їхніх композицій. Він також записував твори Ліста й Сен-Санса; 1925 року зробив перший у світі електроакустичний запис класичної музики — експромт Шопена та «Літанію» Шуберта. У 1920-х і 1930-х роках записав багато грамплатівок. Корто написав книжку «Раціональні засади фортепіанної техніки» з вправами для розвитку різних технічних навичок і редагував серію навчальних видань із розбором творів Шопена, Шумана, Ліста й Мендельсона.
Корто помер 1962 року. Його поховали в комуні Ле-Віяр у департаменті Сона і Луара.