Альфредо Казелла
Альфредо Казелла — італійський композитор, піаніст, диригент і педагог, один із найвпливовіших представників італійської музики першої половини XX століття. Він народився 25 липня 1883 року в Турині в музичній родині: батько був професійним віолончелістом, а мати — піаністкою. Перші уроки музики Казелла брав у матері. У 1894 році він уперше виступив публічно як піаніст.
У 1896 році за рекомендаціями Джузеппе Мартуччі й Антоніо Бадзіні Казелла вступив до Паризької консерваторії, де навчався гри на фортепіано в Луї Дьємера. У 1900–1901 роках відвідував клас композиції Габріеля Форе. Казелла закінчив консерваторію 1902 року й залишався в Парижі до 1914-го. Там він зблизився з Морісом Равелем і Джордже Енеску, а також зацікавився музикою Клода Дебюссі, російських композиторів XIX століття, Ріхарда Штрауса, Густава Малера, Бели Бартока, Арнольда Шенберга та Ігоря Стравінського. Після навчання гастролював країнами Європи як піаніст.
Повернувшись до Італії 1915 року, Казелла став професором ліцею Санта-Чечилія в Римі й пропагував музику Равеля, Стравінського та інших сучасних композиторів. 1917 року навколо нього сформувалося коло молодих композиторів, зокрема Джан Франческо Маліп’єро, Ільдебрандо Піццетті, Отторіно Респігі, Вінченцо Томмазіні, Вітторіо Гуї та Маріо Кастельнуово-Тедеско. Разом вони заснували Національне товариство музики, згодом перейменоване на Італійське товариство сучасної музики. Колектив організовував концерти італійської та зарубіжної музики й видавав часопис «Арс нова». Товариство припинило роботу 1919 року, але вплинуло на розвиток музичного життя Італії.
Казелла виступав як піаніст — сольно та в складі Італійського тріо з Артуро Бонуччі й Альберто Польтроньєрі, — а також як диригент. 1922 року він залишив викладацьку посаду й разом із Маліп’єро та Маріо Лаброкою заснував Корпорацію нової музики. За її сприяння в Італії прозвучали «Місячний П’єро» Шенберга та «Весілля» Стравінського. 1930 року Казелла заснував Венеційський міжнародний фестиваль сучасної музики й перші чотири роки керував ним спільно з Адріано Луальді. Згодом він викладав фортепіано в Академії Санта-Чечилія в Римі.
Серед творів Казелли — три симфонії, «Італія» для оркестру, балети «Венеційська обитель», «Джара» і «Паганініана», опери «Жінка-змія» та «Міф про Орфея», а також концерти для віолончелі й оркестру та для струнного оркестру. У 1942 році в нього виявили ознаки тяжкої хвороби. Він продовжував писати музику до 1944 року, диригувати — до 1946-го, а востаннє виступив як піаніст за три тижні до смерті. Казелла помер у Римі 5 березня 1947 року.