Анатоль Вієру
Анатоль Вієру, при народженні Адольф Ґрюнберґ, — румунський композитор, теоретик музики та музичний педагог. Народився 8 червня 1926 року в Яссах у єврейській родині. Під час війни пережив Ясський погром; пам’яті його жертв присвятив композицію 1990 року.
У 1946—1951 роках навчався в Бухарестській консерваторії, а в 1951—1955 роках — у Московській консерваторії в класі Арама Хачатуряна. У 1973—1974 роках був стипендіатом у Західному Берліні, де 1978 року захистив дисертацію з музикознавства. Викладав у Дармштадті, Єрусалимі, Нью-Йорку, Чикаго та Сіетлі.
Вієру написав понад 120 творів різних жанрів, зокрема сім симфоній, вісім струнних квартетів, камерну та кіномузику. Створював численні вокальні твори з оркестром і без нього, зокрема на тексти Міхая Емінеску, Джордже Баковії та Урмуза.
Був лауреатом премії Енеску 1946 року, премії Сергія Кусевицького 1966 року та премії Гердера 1986 року. Його твори виконували Олег Каган і Наталія Гутман. З 1954 року був одружений із музикознавицею Ніною Вієру, уродженою Шутіковою; їхній син Андрій Вієру став піаністом.
Помер 8 жовтня 1998 року в Бухаресті.