Анатолій Іванович Ведерников (3 травня 1920 — 29 липня 1993) — радянський і російський піаніст та музичний педагог, заслужений артист РРФСР, професор Московської консерваторії. Народився в сім’ї завідувача паперовим відділом магазину. Гри на фортепіано почав навчатися з шести років, його педагогинею була Віра Діллон (Віра Ісаївна Блювштейн-Діллон).
Виконавську кар’єру розпочав у 1930 році. Гастролював у Китаї та Японії, після чого повернувся до Росії. Із 1936 року навчався в Московській консерваторії у класі Генріха Нейгауза, а в 1942 році став солістом Москонцерту. Наприкінці 1930-х років його родина зазнала трагедії сталінських репресій: батька розстріляли, а матір засудили на вісім років.
Під час Другої світової війни Ведерников одружився з Ольгою Геккер, дочкою відомого філософа Юлія Геккера. Їхній син Юлій Ведерников став художником. Ведерников був близьким другом Святослава Ріхтера; у 1940—1950-х роках вони неодноразово виступали разом.
Як піаніст Ведерников особливо відзначився виконанням музики сучасних композиторів. Він став першим виконавцем у Радянському Союзі Четвертого концерту для фортепіано з оркестром Сергія Прокоф’єва. Співпрацював із Дмитром Шостаковичем і вперше виконав його 1-шу та 24-ту прелюдії і фуги. Серед інших творів, уперше виконаних Ведерниковим, — Перший концерт Галиніна, Перша соната Сидельникова, Друга соната Уствольської, сонатина Фріда, варіації на тему Баха Разорьонова та Lento-варіації Каретникова.
Він також першим у СРСР виконав низку зарубіжних фортепіанних творів, серед яких «Рухи» Ігоря Стравінського, «Ludus tonalis» Пауля Гіндеміта, концерт для фортепіано з оркестром Арнольда Шенберга, Третій концерт для фортепіано з оркестром Панчо Владигерова та шість п’єс Ернста Кшенека. Із 1963 року гастролював у соціалістичних країнах, у 1980 році концертував в Італії та Шотландії, згодом — у Фінляндії та ФРН.
Від 1958 року Ведерников викладав у Музично-педагогічному інституті імені Гнесіних, а з 1963 року був доцентом. Із 1980 року працював у Московській консерваторії, де в 1985 році став професором. У 1983 році йому було присвоєно звання «Заслужений артист РРФСР». Жив у Москві на вулиці Раскової, 3. Помер 29 липня 1993 року у своєму будинку в підмосковному селищі Клязьма після тривалої хвороби.