Андрій (Генріх) Федорович Арендс — російський і радянський композитор, диригент, скрипаль і педагог. У 1922 році йому присвоїли звання заслуженого артиста державних академічних театрів.
У 1877 році Арендс закінчив Московську консерваторію, де навчався гри на скрипці у Ф. Лауба, а теорії музики — у П. І. Чайковського. У 1896–1899 роках диригував балетними виставами Великого театру, а з 1900-го до 1924 року був його головним диригентом балету. Під його керуванням у Москві вперше поставили «Раймонду» Олександра Глазунова (1900) і відновили «Лебедине озеро» Петра Чайковського (1901).
Серед творів Арендса — концертіно для альта з оркестром, симфонії, увертюри до трагедії Фрідріха Шиллера «Мессінська наречена» й опер «Альманзор» та «Легенда», а також музика до «Північних богатирів» Генріка Ібсена і романси. Він створив балет «Саламбо», поставлений балетмейстером Олександром Горським у Великому театрі 1910 року, а також вставні номери й варіації для різних балетів.
Арендс оркестрував музику до балетів «Шубертіана» (1913), «Любов швидка!» на музику Едварда Ґріґа (1913) та «Євніка і Петроній» на музику Фридерика Шопена (1915); усі три постановки здійснив Олександр Горський у Великому театрі. Як диригент він працював над балетами «Баядерка» (1904), «Чарівне дзеркало» Олександра Корещенка (1905), «Арлекінада» Рікардо Дріґо та «Жізель» Адольфа Адана (обидва — 1907). Викладав у музично-драматичному училищі Московського філармонічного товариства. Помер після нетривалої хвороби 27 квітня 1924 року; похований на Введенському кладовищі.