Андрій Баланчивадзе

Андрій Мелітонович Баланчивадзе — радянський, грузинський композитор, педагог і громадський діяч. Народився у Санкт-Петербурзі 19 травня (1 червня) 1906 року; в окремих джерелах також згадується 1905 рік. Він походив із музичної родини: його батьком був композитор Мелітон Баланчивадзе. Помер 28 квітня 1992 року у Тбілісі й був похований у Дідубійському пантеоні.

Музичну освіту здобував спершу в Петрограді, а з 1918 року продовжив навчання в Кутаїсі, у музичному училищі, заснованому його батьком. У 1921—1926 роках навчався в Тифліській консерваторії за класом композиції у М. М. Іполитова-Іванова, а також у Н. Н. Черепніна і С. В. Бархударяна; фортепіано вивчав у І. С. Айсберга. У 1931 році закінчив Ленінградську консерваторію імені М. А. Римського-Корсакова, де навчався композиції у А. М. Житомирського, а також у В. В. Щербачова, і фортепіано у М. В. Юдіної.

У молоді роки Баланчивадзе працював музичним оформлювачем вистав у Театрі пролеткульту Грузії, Театрі сатири, Тифліському робітничому театрі та Театрі робітничої молоді. У 1931—1933 роках був композитором і музичним керівником Грузинського драматичного театру, куди його запросив Коте Марджанішвілі. У 1941—1948 роках обіймав посаду художнього керівника Державного симфонічного оркестру Грузинської РСР.

Від 1935 року він викладав у Тбіліській консерваторії, з 1942 року був професором, а з 1962 року — завідувачем кафедри композиції. Серед його учнів були М. Ш. Давіташвілі, А. А. Квернадзе, Р. І. Лагідзе, Ш. Є. Мілорава, А. І. Чимакадзе, А. В. Шаверзашвілі, О. Л. Тевдорадзе та Н. Л. Мамісашвілі. Значне місце у його діяльності посідала й організаційна робота: від часу заснування 1932 року він був членом Спілки композиторів Грузинської РСР, з 1953 року — її головою, у різні роки — першим секретарем правління та почесним головою. Також від 1957 року він був почесним головою Музично-хореографічного товариства Грузинської РСР, а в 1957—1991 роках входив до правління Спілки композиторів СРСР.

Творчий доробок Баланчивадзе охоплює сценічну, симфонічну, концертну, камерну, вокальну та прикладну музику. Серед його основних творів — опери «Арсен» (не завершена, 1935) і «Золоте весілля» (1970), балети «Серце гір» («Мзечабукі», 1936), «Сторінки життя» на основі музики балету «Рубінові зірки» (1961) та «Мцирі» за М. Ю. Лермонтовим (1964). Для симфонічного оркестру він створив п’ять симфоній, симфонічні картини, зокрема «Озеро Ріца», «Крцаніська битва», «Море», «Дніпро», а також «Вітальну увертюру».

Важливе місце у його спадщині посідають концерти та інструментальні твори: чотири концерти для фортепіано з оркестром, твори для скрипки з оркестром, для фагота з оркестром, а також композиції для струнного оркестру і фортепіано, серед яких «Ноктюрн», «Самана», «Балада», «Танець», «Елегія», «Прелюдія», «Рапсодія», «Фантазія» і «Романтичні п’єси». Він писав також хорові твори без супроводу, романси, пісні, камерно-інструментальні композиції та вокально-симфонічну поему «Обеліски».

Окремою галуззю його діяльності була музика до театральних вистав і кінофільмів. Він створив музику більш ніж до сорока театральних постановок у театрах Тбілісі, Кутаїсі, Телаві та Єревана, зокрема до вистав «Олеко Дундич», «Герой Крцанісі», «Сірано де Бержерак», «Король Лір», «Три товстуни», «Сказання про Арсена», «Дерева помирають стоячи» та «Цезар і Клеопатра». Також написав музику приблизно до двадцяти кінофільмів, серед яких «Прометей», «Втрачений рай», «Георгій Саакадзе», «Малахов курган», «Давид Гурамішвілі» та «Вони спустилися з гір».

За свою діяльність Баланчивадзе був відзначений численними званнями та нагородами. Він став заслуженим діячем мистецтв Грузинської РСР, народним артистом Грузинської РСР, народним артистом СРСР, Героєм Соціалістичної Праці, лауреатом двох Сталінських премій і Державної премії Грузинської РСР імені Шота Руставелі. Серед відзнак також були ордени Леніна, ордени Трудового Червоного Прапора, орден Дружби народів, орден «Знак Пошани» та звання почесного громадянина Тбілісі.

Connections

This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.