Андрій Штогаренко
Андрій Штогаренко — український радянський композитор і музичний педагог. Народився 2 (15) жовтня 1902 року в селі Нові Кайдаки, яке нині входить до меж Дніпра, у родині робітника-токаря. Його батьки брали участь в аматорських гуртках, і родина була музичною.
Від 1912 року навчався гри на фортепіано в Катеринославському музичному училищі у Зінаїди Разловської, але через часті переїзди родини не завершив навчання. У 1921–1930 роках викладав спів у середніх школах Катеринослава. 1926 року організував ансамбль баяністів, з яким виступав до 1930 року.
1930 року вступив до Харківської консерваторії, яку закінчив 1936 року за класом композиції Семена Богатирьова. Ще студентом написав поему-кантату «Канальні роботи» на мелодію й текст народної пісні, а також сюїту «Дитинство» та цикл обробок народних пісень «Дівоча доля» для голосу із симфонічним оркестром. У 1936–1941 роках працював у Харкові.
Від 1943 року жив у Києві та працював у Київській консерваторії. З 1960 року був професором, у 1954–1968 роках обіймав посаду ректора, а в 1968–1989 роках очолював кафедру композиції. Брав участь в організації Міжнародного музичного конкурсу імені Миколи Лисенка в Києві 1962 року, а також входив до складу журі Міжнародного конкурсу імені Петра Чайковського 1970 і 1974 років за спеціальностями вокалу та фортепіано. У 1968–1989 роках був головою правління Спілки композиторів України.
Основу творчості Штогаренка становили симфонічна й вокальна музика. Серед його творів — симфонії «Україно моя», «Казкова», «Пам’яті товариша», «Київська», «Біографічна», поеми «Молодіжна» і «Пам’яті Кобзаря», сюїта «Пам’яті Лесі Українки», «Симфонічні танці», концерти для скрипки та фортепіано, струнний квартет «Вірменські ескізи», фортепіанне тріо «Молодіжне», цикл хорових творів a cappella «Шевченкіана», романси, пісні та музика до театральних вистав і кінофільмів. За кантату-симфонію «Україно моя» та сюїту «Пам’яті Лесі Українки» він здобув Сталінські премії другого ступеня, а за «Київську симфонію» — Державну премію Української РСР імені Тараса Шевченка. Мав звання народного артиста СРСР.
Помер 15 листопада 1992 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі. У Києві встановлено меморіальні дошки на будинку, де він жив, та в приміщенні Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, де викладав.