Анегіна Ільїна

Анегіна Єгорівна Ільїна-Дмитрієва — камерна й оперна співачка (мецо-сопрано), педагог і громадська діячка. Народилася 3 лютого 1943 року в селі Дюллюкю Верхньовілюйського улусу в Якутії.

Із 1957 року навчалася на музичному відділенні Якутського педагогічного училища, нині Якутського педагогічного коледжу імені С. Ф. Гоголєва, де її викладачем сольного співу був А. Ф. Костін. Із другого курсу продовжила навчання на вокальному відділенні музичного училища при Московській консерваторії у класі О. П. Померанцевої у 1959—1963 роках. У 1968 році закінчила Московську державну консерваторію імені П. І. Чайковського за класом сольного співу, а в 1970 році — асистентуру у класі Н. Л. Дорліак.

Від 1969 року була провідною солісткою Якутського музично-драматичного театру, який згодом діяв як Якутський музичний театр, а пізніше — як Якутський державний театр опери і балету імені Д. К. Сивцева—Суоруна Омоллоона. На оперній сцені виконала понад 30 провідних партій для мецо-сопрано. У 1980—1982 роках стажувалася у Великому театрі СРСР у Москві. Також виступала із сольними концертами, а її репертуар охоплював понад 400 творів камерної вокальної музики.

Співачка гастролювала за кордоном у складі різних делегацій, зокрема в Канаді, Румунії, Монголії, Німеччині, США та Японії. Серед її найвідоміших оперних партій — Ольга і Няня в «Євгенії Онєгіні» Петра Чайковського, Кармен у «Кармен» Жоржа Бізе, Розіна в «Севільському цирульнику» Джоаккіно Россіні, Кончаківна у «Князі Ігорі» Олександра Бородіна, Княгиня у «Русалці» Олександра Даргомижського, Графиня у «Піковій дамі», Любаша в «Царській нареченій», а також партії в операх якутських композиторів, зокрема в творах «Нюргун Боотур», «Лоокут і Нюргусун», «Пісня про Манчари» та «Син сонця».

Від 1994 року викладає у Вищій школі музики Республіки Саха (Якутія), де очолює кафедру сольного співу та оперної підготовки. У 2001 році була заснована премія імені А. Є. Ільїної-Дмитрієвої для молодих талановитих співаків республіки. Її діяльність мала великий вплив на розвиток вокальної школи Якутії, а також на популяризацію класичного оперного мистецтва в регіоні.

Анегіна Ільїна брала активну участь у громадському житті. Вона була депутаткою Верховної Ради СРСР 10-го скликання у 1979—1984 роках, членкинею президії Академії духовності Республіки Саха (Якутія), членкинею Спілки театральних діячів Російської Федерації, входила до складу художньої ради театру, очолювала Якутське музичне товариство, а також була ректоркою Університету культури — філії Московського юридичного інституту.

Серед її відзнак — премії та почесні звання, здобуті на вокальних конкурсах у Празі, Києві, Мюнхені та Мінську. Вона стала заслуженою артисткою Якутської АРСР, заслуженою артисткою РРФСР, народною артисткою РРФСР, а у 1988 році — народною артисткою СРСР. Також була удостоєна Державної премії Якутської АРСР імені П. Ойунського, Державної премії РРФСР імені М. І. Глінки, звання народної артистки Республіки Саха (Якутія), почесного громадянина Республіки Саха (Якутія) та інших нагород. Ім’я співачки внесено до першого біографічного словника «Музиканти світу», виданого у науковому видавництві «Велика російська енциклопедія».

У дискографії співачки — три великі сольні платівки, записані фірмою «Мелодія»: «Романси, якутські пісні», «Арії та дуети з опер» у супроводі оркестру Великого театру СРСР під орудою Марка Ермлера, а також «Якутські пісні». Крім того, було видано чотири оригінальні компакт-диски. У джерелі також згадано, що її чоловіком був фольклорист, дитячий письменник і перекладач Петро Никифорович Дмитрієв-Туутук, а донька Дарія Дмитрієва працює театральною художницею та є авторкою концертних суконь співачки.

Connections

This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.