Анна даль Віолін

Анна Марія даль Віолін, також відома в дорослому віці як Анна Марія делла П'єта (бл. 1696 — 10 серпня 1782), — італійська скрипалька, композиторка й педагогиня, одна з найвидатніших учениць Антоніо Вівальді. Про її походження збереглося обмаль відомостей: точна дата народження невідома, оскільки вона була сиротою і з раннього дитинства виховувалася у венеціанському Оспедале-делла-П'єта — притулку для дівчаток, що водночас був музичною школою. За деякими джерелами, її принесли до закладу ще немовлям у 1689 році; згодом вона стала однією з «figlie di coro» і почала навчатися гри на скрипці під керівництвом Вівальді.

Її винятковий музичний талант проявився ще в дитинстві, і вже змалку привернув увагу керівництва закладу. У 1712 році вона брала участь у публічних виступах, а 1720 року, у віці двадцяти чотирьох років, здобула звання «Maestra». У 1721 році вона увійшла до числа привілейованих вихованок, які мали право викладати в Оспедале, а до 1737 року обійняла провідні посади maestra di violino та maestra di coro. Хоча її підвищення відбувалися повільніше, ніж у деяких ровесниць, вона зрештою піднялася в ієрархії coro до найвищого музичного рівня, ставши концертмейстеркою та диригенткою оркестру П'єти.

Своє прізвисько «даль Віолін» вона отримала завдяки основному інструменту, хоча її здібності були значно ширшими: Анна Марія також грала на віолі д'аморе, віолончелі, гобої, лютні, мандоліні та клавесині. Її життя в Оспедале підпорядковувалося суворим правилам, що вимагали побожності, скромності, мовчазності, слухняності та уникання неробства, однак саме в цих умовах вона сформувалася як універсальна музикантка, наставниця й одна з центральних постатей музичного життя закладу.

Скрипалька ніколи не покидала притулку і не виступала за межами Венеції, однак її мистецтво приваблювало до Оспедале численних відвідувачів і мандрівників, які приходили слухати її та оркестр. Попри замкнений статус вихованки П'єти, за життя вона здобула величезну славу і вважалася однією з найкращих скрипкових віртуозок Європи, фактично ставши для XVIII століття музичною знаменитістю. Сучасники високо цінували її талант: німецький мандрівник Йоахім Крістоф Немейц зазначав, що мало хто з віртуозів-чоловіків міг зрівнятися з нею у майстерності, а анонімний поет писав, що під час її гри незліченні ангели наважувалися ширяти поруч. Вівальді написав для неї щонайменше 28 скрипкових концертів, і саме її вважають однією з головних виконавиць, для яких він створював свої твори.

Анна Марія провела в Оспедале все життя, понад шістдесят років виступала та навчала інших вихованок. Серед її учениць були відомі музикантки К'яра делла П'єта та Санта делла П'єта. Вона вважається однією з найталановитіших постатей в історії Оспедале не лише як виконавиця, а й як композиторка та наставниця. Померла у Венеції 10 серпня 1782 року від гарячки й кашлю, доживши приблизно до 86 років, що на той час було винятково поважним віком.

У 2007 році постать музикантки стала центральною в романі американської письменниці Барбари Квік «Діви Вівальді» (Vivaldi's Virgins). Цей твір є вигаданою автобіографією Анни Марії, що відтворює повсякденне життя дівчат в Оспедале та їхнє навчання музиці; зокрема, її листи до матері, як і значна частина емоційного змісту роману, є авторським художнім вимислом.

Connections

This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.