Ганна Епова
Ганна Олексіївна Епова (1903—1981) — радянська співачка, музична педагогиня та засновниця хору, учениця Ксенії Дорліак. Народилася 22 грудня 1903 року в селі Юргіно поблизу Яренська Вологодської губернії, у родині малоземельного селянина. У сім’ї було восьмеро дітей.
Епова навчалася в Яренському жіночому парафіяльному училищі, згодом — у жіночій прогімназії, а 1920 року закінчила Яренську школу другого ступеня. У 1921 році вступила до Петроградського позашкільного інституту, а пізніше склала вступні іспити до Петроградської консерваторії.
Після закінчення Ленінградської консерваторії 1933 року стала солісткою Ленінградського театру опери та балету. Упродовж дев’яти років брала участь у численних оперних постановках.
Займалася збиранням і вивченням фольклору. 1935 року в Ленінграді вийшла друком книжка «Яренські пісні», тексти для якої наспівала Епова. Вона також уклала «Збірник народних пісень» і підготувала до видання працю «Північні весільні обряди».
Під час війни організовувала хори та виступала з концертами. Після її завершення викладала на вокальному відділенні музичного училища при Ленінградській державній консерваторії. Була художньою керівницею та педагогинею солістів ансамблю хору російської народної пісні Ленінградського палацу культури імені С. М. Кірова.
1950 року Епова створила з робітників ленінградських фабрик і заводів хор російської народної пісні та успішно ним керувала; колектив здобув звання народного. Вона також викладала у Народній музичній школі, а 1964 року разом з І. Шимковим заснувала відділення народного співу в музичному училищі імені Римського-Корсакова при Ленінградській консерваторії. Працювала консультанткою кафедри російського народного пісенного мистецтва Ленінградського державного інституту культури імені Н. К. Крупської. Померла в серпні 1981 року; 2008 року створеному нею хору присвоїли її ім’я.