Антон Гилиарович Гинзбург — радянський і російський піаніст, народився 18 вересня 1930 року, помер 19 липня 2002 року. У деяких випадках для записів і концертних виступів використовував псевдонім Антон Осетров. У 1996 році йому було присвоєно звання заслуженого артиста Російської Федерації.
Музичну освіту здобув у Центральній музичній школі, яку закінчив 1948 року в класі Є. П. Ховена, а згодом у 1953 році завершив навчання в Московській консерваторії в класі Генріха Нейгауза. Його професійне становлення було пов’язане з високою піаністичною школою, що визначила його виконавську культуру та художній рівень.
У 1957 році Гинзбург став одним із переможців міжнародного конкурсу піаністів у межах фестивалю «Празька весна». Він виступав і записувався як соліст, однак найбільшу популярність здобув як ансамблевий виконавець. Особливо відомими були його творчі співпраці з віолончелістами Даніїлом Шафраном і Михайлом Хоміцером, а також зі скрипалем Ігорем Ойстрахом.
Музикознавці Я. Платек і Л. Григор’єв відзначали, що критики неодноразово підкреслювали його творчу ініціативність і музикальність, різноманітну технічну оснащеність, виразність звукової палітри та темперамент. Ці риси визначали індивідуальність Гинзбурга як піаніста і забезпечили йому помітне місце у радянському та російському виконавському мистецтві.
Після смерті був похований на Востряковському кладовищі.