Антон Майлян

Антон Майлян — вірменський радянський композитор, музично-громадський діяч, прозаїк, лібретист, диригент, педагог, хормейстер, видавець і фольклорист. Народився 28 березня 1880 року в Тбілісі. Закінчив там Нерсесянську школу, навчався в учительській семінарії у М. Єкмаляна та Х. Кара-Мурзи, а в 1900–1903 роках — у Тбіліському музичному училищі в класі композиції М. Д. Ніколаєва.

Композиторську діяльність розпочав 1905 року. У 1906 році викладав спів у Тбіліській учительській семінарії, а відтоді жив і працював у Баку, де 1908 року створив перший робітничий хор. У 1910–1917 роках видавав у Баку щомісячний вірменський журнал «Театр і музика». У 1918–1919 роках викладав музику в Тбілісі, а від 1920 року знову працював у Баку. З 1925 року очолював музичну секцію Бакинського будинку вірменського мистецтва.

Майлян збирав музичний фольклор народів Кавказу та Закавказзя. Серед його творів — опери «Гюллі» (1930) і «Сафа» (1933), дитячі опери «Казка бабусі Гюльназ» (1906) та «Прекрасна весна» (1925), балет «Індійська красуня» (1941), музичні драми «Гікор» і «Сарі Сумбуль» (обидві 1923), а також музичні комедії. Він писав музику до театральних вистав. Майлян також створив прозові твори, зокрема роман «Армен» і повісті «Сирота» та «Сумні миті».

У 1930 році йому присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв Азербайджанської РСР. Майлян помер 20 квітня 1942 року в Баку.