Антоніна Іванівна Милюкова — російська мемуаристка та піаністка, дружина композитора Петра Ілліча Чайковського. Народилася 4 (16) серпня 1848 року в дворянській родині Івана Андрійовича Милюкова та Ольги Никанорівни, уродженої Яминської. У дитинстві виховувалася спочатку в приватному пансіоні, а після рішення суду — у маєтку батька в Клинському повіті.
1858 року Антоніну віддали на власне утримання до Московського Єлизаветинського інституту, який вона закінчила 1865 року. 1873 року вона вступила до Московської консерваторії, де навчалася фортепіано й теорії музики в класі Едуарда Лангера, але з невідомих причин припинила навчання.
У травні 1872 року Милюкова познайомилася з Петром Чайковським. 6 (18) липня 1877 року вони повінчалися в церкві Святого Георгія на Малій Нікітській вулиці в Москві. Шлюб тривав лише кілька тижнів; подружжя не змогло розлучитися офіційно, проте надалі жило окремо. У листах 1886 року Милюкова писала Чайковському про трьох дітей, одного з яких назвала на його честь.
Після смерті Чайковського 1893 року вона написала спогади про своє заміжжя. Книжку опублікували 1894 року, а вдруге видали 1913-го; широкої відомості вона не набула. Від жовтня 1896 року Милюкова перебувала в лікарні для душевнохворих Святого Миколая Чудотворця, а 1901 року її перевели до будинку опіки душевнохворих на станції Удельній. Антоніна Чайковська померла 18 лютого (3 березня) 1917 року від запалення легень під Санкт-Петербургом і була похована на Північному кладовищі; могила не збереглася.