Арнольд Альшванг
Арнольд Альшванг — радянський музикознавець, музичний педагог, піаніст і композитор. Народився 2 жовтня 1897 року в Києві. Закінчив Київську консерваторію як піаніст у класі Генріха Нейгауза в 1920 році, а в 1922 році — як композитор, навчався у Рейнгольда Глієра та Болеслава Яворського. У 1944 році здобув ступінь доктора мистецтвознавства.
У 1919–1921 роках керував військово-музичною школою в Києві. Викладав у Київській консерваторії в 1923–1925 роках і Московській консерваторії в 1930–1934 роках. Після перерви повернувся до музичної та педагогічної діяльності.
Альшванг видав книжки про Клода Дебюссі (1935), Людвіга ван Бетховена (1940; перероблену монографію — 1952) та Олександра Скрябіна (1945), а також працю про Петра Чайковського (1959). Розширене й доповнене видання монографії про Бетховена вийшло 1963 року; книжку переклали угорською, естонською, румунською та болгарською мовами. Після смерті Альшванга опублікували збірку «Твори Клода Дебюссі та Моріса Равеля» (1963).
Помер у Москві 28 липня 1960 року. Похований на Ваганьковському кладовищі.