Бенно Вальтер
Бенно Вальтер — німецький скрипаль, музичний педагог, композитор, диригент і концертмейстер. Він народився 17 червня 1847 року в Мюнхені, а помер 23 жовтня 1901 року в Констанці. Вальтер був двоюрідним дядьком і вчителем Ріхарда Штрауса.
Син музиканта-аматора, Вальтер концертував із дитинства: у вісім років здійснив перше гастрольне турне Баварією. Він закінчив Мюнхенську консерваторію, хоча сучасники вважали, що майстерністю завдячував переважно самостійному навчанню. 1862 року став стажером оркестру Мюнхенського придворного театру, 1864-го — штатним оркестрантом, а 1870-го — концертмейстером. З нагоди призначення король Людвіг подарував йому скрипку роботи Страдіварі.
У 1875 році Вальтер очолив струнний квартет, замінивши померлого старшого брата Йозефа. Він виступав із цим колективом до кінця життя. У різні роки до складу квартету входили Франц Брюкнер, Міхаель Штайгер, Антон Томс, Людвіг Фольнхальс, Іполіт Мюллер, Гануш Віган і Франц Беннат. Вальтер також грав у фортепіанному тріо з піаністом Гансом Бусмаєром і віолончелістом Карлом Ебнером. Він товаришував із Ріхардом Вагнером і виконував скрипкові соло на першій постановці опери «Парсіфаль» у Байройті 1882 року.
У 1872 році Вальтер почав навчати музики свого восьмирічного двоюрідного племінника Ріхарда Штрауса. Штраус присвятив йому Концерт для скрипки з оркестром ре мінор; композитор і Вальтер уперше виконали його в перекладі для скрипки й фортепіано 1882 року. 4 березня 1890 року Вальтер був солістом на оркестровій прем’єрі концерту в Кельні під орудою Франца Вюльнера. Квартет Вальтера також уперше виконав Струнний квартет Штрауса ор. 2, присвячений колективу, 14 березня 1881 року. Вальтеру присвячена й Соната для скрипки та фортепіано ор. 10 Адольфа Зандбергера, написана 1892 року.