Бернд Циммерман
Бернд Циммерман — німецький композитор і музикознавець. Народився 20 березня 1918 року в Бішаймі. Виріс у сільській місцевості Західної Німеччини в католицькому середовищі, навчався у церковній школі й змалку цікавився органом.
У 1938 році вступив до Вищої школи музики в Кельні, а диплом про завершення музичної освіти отримав у 1947 році. Від 1946 року працював на радіо композитором, аранжувальником і музичним редактором. У 1948–1950 роках відвідував курси нової музики в Дармштадті, де навчався у Рене Лейбовіца та Вольфганга Фортнера. У 1957 і 1963 роках був стипендіатом Німецької академії «Вілла Массімо» в Римі, а від 1960 року викладав у Кельнському університеті музики.
На його творчість вплинули неокласицизм Ігоря Стравінського й Пауля Гіндеміта та пізня музика Антона Веберна. У своїх творах він поєднував джазові ритми, елементи легкої музики, народні пісні, дитячі лічилки й цитати з класичної музики — від франко-фламандської школи до Густава Малера. Серед ранніх важливих творів — кантата «Похвала глупоті» (1947) і Скрипковий концерт (1950). У балеті «Музика для бенкетів короля Убю» (1966) він побудував твір на принципі колажу.
Широку увагу привернула опера «Солдати», написана в 1958–1960 роках і вперше поставлена 1965 року: у ній серіальна техніка втілює авторську концепцію «сферичного часу». Серед інших помітних творів — «Реквієм за молодим поетом» (1969), написаний для солістів, хорів, оркестру, магнітофона, джазового ансамблю й органа. Циммерман також оркестрував фортепіанні п’єси Модеста Мусоргського «На південному березі Криму. Гурзуф біля Аю-Дага» та «У селі». У 1969 році отримав Берлінську мистецьку премію. Помер 10 серпня 1970 року; у статті місцем смерті названо Кенігсдорф або Кельн.