Бертольд Дамке
Бертольд Дамке — німецький піаніст, диригент, композитор і музичний критик. Народився 6 лютого 1812 року в Ганновері. Навчався у Алоїса Шмітта та Фердинанда Ріса.
З 1834 року грав на альті в Ганноверському придворному оркестрі. Згодом керував хором у Бад-Кройцнаху, а від 1837 року — у Потсдамі. Пізніше жив і працював у Кенігсберзі та Берліні.
У 1845—1855 роках працював у Санкт-Петербурзі, виступав як піаніст і диригент. Публікувався в журналах «Бібліотека для читання», «Вітчизняні записки», газеті «Санкт-Петербурзька газета» та інших виданнях. Також був постійним закордонним кореспондентом деяких петербурзьких журналів і газет.
Від 1855 року мешкав у Брюсселі; серед його учнів був Самуель де Ланге-молодший. У 1847 році познайомився та заприятелював із Гектором Берліозом, а після переїзду до Парижа 1859 року підтримував із ним дружні стосунки. У Парижі викладав музично-теоретичні дисципліни в Паризькій консерваторії та згодом став одним із духівників Берліоза.
Дамке редагував видання творів Крістофа Віллібальда Глюка. Він написав ораторії «Дебора» і «Товія», оперу «Кетхен із Гайльбронна» 1845 року за однойменною п’єсою Кляйста, а також інші хорові, вокальні й камерні твори.
Помер 15 лютого 1875 року в Парижі. Похований на кладовищі Пер-Лашез.