Борис Фомін

Борис Фомін — радянський композитор і акордеоніст, який писав переважно романси та пісні. Народився 12 квітня 1900 року в Санкт-Петербурзі. Музичний хист виявив змалку: у чотирирічному віці він уже навчився грати на акордеоні. Навчався у реальному училищі та одночасно брав уроки у піаністки А. М. Єсипової.

1918 року родина переїхала до Москви. Після роботи на відновленні залізниць він почав давати концерти безпосередньо на фронті. Повернувшись до Москви, продовжив складати музику, звертався до оперети й балету, однак головним його покликанням став романс.

Фомін швидко здобув визнання як майстер романсу. Одним із перших його успіхів став романс «Лише раз у житті буває зустріч», присвячений циганській співачці Марії Масальській. Серед відомих творів композитора — «Дорогою довгою», «Гей, друже-гітаро» та «Твої зелені очі». Англомовна версія «Дорогою довгою» під назвою «Ті були дні» стала хітом 1968 року у виконанні Марі Гопкін.

У роки Другої світової війни Фомін створив близько 150 фронтових пісень і разом із друзями заснував фронтовий театр «Яструбок» при клубі МВС. Його пісні «І не раз, і не два», «Чекай на мене», «Тихо в хатинці» та «Лист із фронту» набули поширення одразу після прем’єр. Значну частину власних творів композитор виконував напам’ять і не записував нотами, тому чимало з них не збереглося. Помер 25 жовтня 1948 року в Москві; похований на Введенському кладовищі.