Борис Гібалін
Борис Гібалін — радянський композитор, професор Уральської консерваторії імені М. П. Мусоргського. Народився 24 квітня 1911 року в Нязепетровську. Помер 5 травня 1982 року у Свердловську.
У 1928–1932 роках працював концертмейстером у Златоусті, а з 1932 року — музичним редактором Уральського радіо. Закінчив Свердловське музичне училище, де вивчав композицію у В. Х. Золотарьова, а згодом — Уральську державну консерваторію в класі М. П. Фролова. Дипломною роботою стала Перша симфонія. Навчався також в аспірантурі Московської консерваторії під керівництвом Миколи Мясковського, а завершив навчання в Уральській консерваторії у Фролова.
До 1948 року викладав композицію в Уральській консерваторії. У 1948–1959 роках був художнім керівником Свердловської філармонії, а в 1959–1962 роках очолював Уральський народний хор. У 1963–1975 роках обіймав посаду ректора Уральської державної консерваторії імені М. П. Мусоргського. 1971 року отримав звання професора кафедри композиції та почесне звання заслуженого діяча мистецтв Бурятської АРСР; 1956 року його було удостоєно звання заслуженого діяча мистецтв РРФСР. Він сприяв навчанню композиторів із Бурятії та Монголії.
Гібалін створив понад 70 творів для симфонічного оркестру, хору, голосу та камерних ансамблів. Серед його опер — «Федір Протасов» за драмою Льва Толстого «Живий труп», «Заповіт» за повістю Георгія Маркова та «Не гаси вогонь, Прометею!» за поемою Мустая Каріма. Він також писав дитячі опери для радіо, кантати, вокальні й хорові цикли, симфонії та струнні квартети. Серед його творів — кантата «Весняна», цикл «Чотири пори року» на слова Федора Тютчева та квартет «Пам’яті Бажова».