Борис Кожевников
Борис Тихонович Кожевников — радянський композитор, військовий диригент, полковник і викладач, заслужений діяч мистецтв РРФСР. Народився 13 грудня 1906 року у Великому Новгороді.
1933 року закінчив Харківський музично-драматичний інститут за класами композиції та диригування. У 1931—1932 роках одночасно працював диригентом і композитором у драматичних театрах Харкова, створював музику до вистав.
1942 року вдосконалював фах в ад'юнктурі при Військовому факультеті Московської консерваторії та того ж року захистив кандидатську дисертацію, здобувши ступінь кандидата мистецтвознавства. У 1940—1944 роках викладав на військовому факультеті Московської консерваторії.
Від 1944 року вів клас інструментування і теоретичні дисципліни у Вищому училищі військових капельмейстерів Червоної армії. У 1950—1954 роках очолював Інститут військових диригентів.
1954 року повернувся до Московської консерваторії. До 1960 року був начальником кафедри теорії та історії музики, а в 1960—1966 роках очолював кафедру інструментування військового факультету. Серед його учнів — Є. Аксьонов, М. Баландін, І. Бойко, Данило Браславський, Л. Дунаєв, В. Ємельянов, М. Кац, Є. Москаленко, В. Петров і В. Худолій.
Кожевников написав близько 200 музичних творів, зокрема п'ять симфоній, приділяючи особливу увагу музиці для духового оркестру. Його праці включають дисертацію «Малий змішаний духовий оркестр» (1942), посібник з інструментування для духового оркестру, написаний спільно з М. Зудіним (1950), а також томи 3—4, частину 2 видання «Історія російської радянської музики» (1959—1963).
Був нагороджений орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки та «Знак Пошани», а також срібною медаллю імені О. В. Александрова 1972 року. Помер 8 квітня 1985 року в Москві; прах поховано в колумбарії Ваганьковського кладовища.