Борис Мокроусов

Борис Мокроусов — радянський композитор. Народився 27 лютого 1909 року в селищі Канавіно Нижньогородської губернії Російської імперії, нині це район Нижнього Новгорода. Він зростав у родині Андрія Олександровича Мокроусова та Марії Іванівни Мокроусової, у дівоцтві Башмачникової.

Музику він опановував змалку в шкільній самодіяльності: навчився грати на балалайці, мандоліні та гітарі, а у тринадцять років самостійно, на слух, освоїв і фортепіано. Мелодії почав складати ще в шкільні роки. Із 1924 року підробляв тапером у клубі залізничників. У 1925–1929 роках навчався в Нижньогородському музичному технікумі, після чого вступив на робітничий факультет Московської державної консерваторії імені П. І. Чайковського, а згодом закінчив її композиторський факультет у 1936 році.

Ширшу відомість композиторові принесла пісня «Милий мій живе в Казані», написана через два роки після завершення навчання. У 1939 році він служив за призовом у зразково-показовому оркестрі Народного комісаріату оборони СРСР. Наприкінці 1941 року для документального фільму «Розгром німецьких військ під Москвою» написав «Пісню захисників Москви», а в 1943 році створив пісню-баладу «Заповітний камінь».

Найяскравіше талант Мокроусова виявився у ліричній пісні. Його творам притаманні щирість, задушевність і високий смак. До вершин його пісенної лірики в статті віднесено пісні «На ґаночку», «Осіннє листя», «Сормовська лірична», «Коли весна прийде, не знаю», «Хвалитися, мила, не стану», «Ми з тобою не дружили». Як правило, композитор спершу створював мелодію, а вже потім поет писав до неї слова.

Мокроусов співпрацював із відомими поетами-піснярами, серед яких Михайло Ісаковський, Євген Долматовський, Марк Лисянський, Семен Лабковський, Борис Глейзаров. Багато талановитих пісень було створено у творчій співдружності з Олексієм Фатьяновим. У 1940-х і 1950-х роках його пісні мали надзвичайну популярність. Твори композитора виконували Надія Обухова, Сергій Лемешев, Леонід Утьосов, Клавдія Шульженко, Володимир Шмельов, Володимир Нечаєв, Володимир Трошин, Аркадій Райкін, Георг Отс, а за межами колишнього СРСР — Тапіо Раутаваара та Ів Монтан. Вони звучали не лише російською, а й французькою, італійською, польською, естонською, фінською, японською, китайською, корейською та іншими мовами.

У 1956 році композитор написав пісню «Вологда», однак широку популярність вона здобула лише в 1976 році у виконанні ансамблю «Пісняри» і стала його візитівкою. Останньою роботою Мокроусова була музика до фільму «Невловимі месники». Написати музику до наступної стрічки — «Нові пригоди невловимих» — йому завадила смерть, хоча пісню «Невловимих месників», що відкривала і завершувала фільм, було включено і до продовження. Також він є автором опери «Чапай», популярної оперети «Роза вітрів», музики до фільмів «Весілля з посагом», «Весна на Зарічній вулиці» та «Координати невідомі». В інструментальній музиці він написав концерт для тромбона з оркестром, «Антифашистську симфонію», п'єси для фортепіано та інші твори.

Останні роки, з 1953 до 1968 року, Мокроусов жив і працював у будинку 1/15 на Котельницькій набережній. Він помер 27 березня 1968 року в лікарні від серцевого нападу. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі. Серед відзнак композитора — Сталінська премія другого ступеня 1948 року за пісні «Заповітний камінь», «Про рідну землю», «Самотня гармонь», «Хороші навесні в саду квіточки…», а також звання заслуженого діяча мистецтв Чуваської АРСР, присвоєне 1962 року.

Connections

This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.