Борис Чайковський

Борис Чайковський — радянський і російський композитор, піаніст і педагог. Він народився 10 вересня 1925 року в Москві. Його батько Олександр Мартинович Чайковський був фахівцем зі статистики та економічної географії, а мати Тетяна Василівна Чайковська — лікаркою. Батьки добре знали літературу й мистецтво, любили музику, і закладені ними етичні засади, за свідченням статті, стали для композитора внутрішнім стрижнем на все життя.

У дитинстві він жив і навчався у загальноосвітній школі в Даєвому провулку. Першим учителем музики став Микола Леонідович Славін. У 1934 році Чайковський вступив до Гнесінської музичної школи, де його педагогами були А. Н. Головіна, Є. Ф. Гнесіна та Є. О. Месснер. Згодом протягом двох років навчався в Музичному училищі імені Гнесіних у Є. О. Месснера, В. Я. Шебаліна, Є. Ф. Гнесіної, І. В. Способіна та А. Ф. Мутлі.

У 1941 році він вступив до Московської консерваторії імені П. І. Чайковського, яку закінчив 1949 року. Фортепіано вивчав у класі Л. Н. Оборіна, композицію — у М. Я. Мясковського, В. Я. Шебаліна та Д. Д. Шостаковича. Певний час працював редактором на Всесоюзному радіо, а 1952 року вирішив повністю присвятити себе композиції.

Борис Чайковський створив велику кількість творів у різних жанрах. У статті підкреслено його рідкісну творчу здатність: спочатку він вибудовував великі музичні фрагменти в уяві, потім програвав їх на інструменті з пам’яті і лише після цього записував партитуру начисто. Він також захоплювався винахідництвом і технікою. Серед його найпомітніших творів — чотири симфонії, зокрема «Севастопольська» та «Симфонія з арфою», камерна симфонія, інструментальні концерти для кларнета, віолончелі, скрипки й фортепіано з оркестром, численні камерні твори, фортепіанні п’єси, сонати, кантата «Знаки Зодіаку», вокальні цикли, а також музика до театральних постановок, радіопостановок і кінофільмів.

У 1989 році він став професором кафедри композиції Державного музично-педагогічного інституту імені Гнесіних, який з 1992 року мав назву Російська академія музики імені Гнесіних. Серед його учнів названо Ю. Б. Абдокова та С. М. Прокудіна. Чайковський входив до керівних органів Спілки композиторів СРСР. Також у статті згадано, що разом із М. І. Пейком він був свідком арешту композитора М. С. Вайнберга 6 лютого 1953 року; пізніше Вайнберг присвятив йому Камерну симфонію № 4 та Сонату № 6 для фортепіано.

За свою працю Борис Чайковський був удостоєний почесних звань і нагород, серед яких заслужений діяч мистецтв РРФСР, народний артист РРФСР, народний артист СРСР і Державна премія СРСР, яку він отримав 1969 року за Другу симфонію. Уже посмертно йому також була присуджена премія мерії Москви в галузі літератури і мистецтва за музично-просвітницьку діяльність.

Композитор помер 7 лютого 1996 року в Москві. Після відспівування 10 лютого в церкві Преображення Господнього його поховали на Вірменському кладовищі. Дружиною Бориса Чайковського була Яніна-Ірена Йосипівна Мошинська, засновниця Товариства зі збереження та вивчення його творчої спадщини. У статті також зазначено, що за життя композитора і в перші роки після його смерті основний корпус його творів був опублікований провідними музичними видавництвами, а з 2007 року раніше не надруковані композиції видає товариство його імені.