Борис Ісаакович Зейдман — радянський композитор і музичний педагог. Народився 10 лютого 1909 року в Санкт-Петербурзі. Навчався в Ленінградській консерваторії у класі композиції М. О. Штейнберга, яку закінчив 1931 року; 1936 року завершив аспірантуру під його керівництвом.
Викладав теоретичні дисципліни в музичних училищах Саратова й Ленінграда, а в 1936–1939 роках — композицію та інструментування в Ленінградській консерваторії. У 1939–1957 роках працював в Азербайджані: викладав в Азербайджанській державній консерваторії, з 1949 року був її професором. У 1944 році став заступником голови правління Спілки композиторів Азербайджанської РСР, а в 1949–1953 роках був його відповідальним секретарем. Писав статті про творчість азербайджанських композиторів; серед його учнів у Баку були Фікрет Амиров і Мурад Кажлаєв.
З 1957 року працював професором Ташкентської консерваторії. Створив опери «Маскарад», «Горе з розуму», «Зайнаб і Омон» і «Дванадцята ніч», балети «Золотий ключик», «Людина, яка сміється» та «Дракон і сонце», а також симфонії, концерти для фортепіано, альта, скрипки, фагота й віолончелі, камерні твори, хори та музику для театру й кіно.
Зейдман отримав звання народного артиста Узбекської РСР (1978) і заслуженого діяча мистецтв Азербайджанської РСР (1956) та Узбекської РСР (1964). Помер 1 січня 1982 року в Ташкенті.