Бруно Лукк — естонський і радянський музикант, піаніст і музичний педагог. Народився 17 червня 1909 року в Чусовому Пермської губернії. Він став однією з помітних постатей музичного життя Естонії, поєднуючи концертну діяльність із багаторічною педагогічною працею. Також обіймав посаду директора Талліннської консерваторії у 1948—1951 роках.
Музикою почав займатися разом із сестрою, після чого вступив до музичної школи в Тарту на фортепіанний клас. У 1928 році закінчив Латвійську консерваторію в Ризі, де навчався у М. Бетге. Далі продовжив освіту в 1928—1933 роках у Вищій школі музики в Берліні під керівництвом Леоніда Крейцера у класі фортепіано та Пауля Гіндеміта, у якого вивчав теорію музики, гармонію і контрапункт.
Його сольна кар'єра розпочалася у 1931 році в концертній залі Ризької консерваторії. Надалі він виступав як соліст, а також брав участь у різних ансамблях. У 1941 році був евакуйований на схід СРСР. У воєнні роки працював у Державних ансамблях Естонії та в об'єднаному колективі творчих діячів Естонської РСР, що перебували в евакуації в російському місті Ярославлі.
Із 1942 року Лукк почав виступати в дуеті з Анною Клас. Їхня творча співпраця тривала до 1974 року, а дует щороку давав по кілька десятків концертів. Окрім сценічних виступів, він концертував також на радіо та здійснював записи на Ризькому заводі грамплатівок.
Викладацька діяльність Лукка була тісно пов'язана з Талліннською консерваторією. У 1940—1941 роках і з 1944 року він викладав у цьому закладі, з 1945 року був професором. У 1940—1941 і 1944—1967 роках очолював кафедру фортепіано, у 1948—1951 роках був директором консерваторії, а в 1951—1956 роках — заступником директора. Від 1940 року і до самої смерті залишався професором у Таллінні; серед його учнів були Арбо Валдма, Роланд Крійт, Леело Киляр, Калле Рандалу.
Серед записів піаніста — «Фантазія» Роберта Шумана, п'єси Гейно Еллера, Друга соната Пауля Гіндеміта, «Шість античних епіграфів» Клода Дебюссі, «Казки матінки Гуски» Моріса Равеля у фортепіанному дуеті з Анною Клас, а також музика естонських композиторів Рудольфа Тобіаса, Мартіна Саара й Арво Пярта, зокрема «Карельський танець» та інші твори.
За свою діяльність Бруно Лукк був удостоєний двох орденів «Знак Пошани» у 1946 і 1956 роках. У 1947 році став лауреатом Державної премії Естонської РСР, а в 1977 році отримав звання народного артиста Естонської РСР. Помер 31 травня 1991 року в Таллінні.
Connections
This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.