Карл Фрідберг — німецько-американський піаніст і музичний педагог, також композитор і музикант. Він народився 18 вересня 1872 року в Бінгені-на-Рейні. 1887 року закінчив Консерваторію Гоха, де навчався гри на фортепіано у Джеймса Кваста, а згодом два роки займався під керівництвом Клари Шуман.
У 1892 році Фрідберг дебютував із Віденським філармонічним оркестром під орудою Густава Малера. У 1893–1904 роках викладав у Консерваторії Гоха, а в 1904–1914 роках — у Кельнській консерваторії. 1914 року він вирушив на гастролі до США й дебютував у Карнеґі-голі. Після тривалих гастролей у 1916 році очолив клас фортепіано в Інституті музичного мистецтва, майбутній Джульярдській школі.
Повернувшись до Європи 1918 року, Фрідберг оселився в Мюнхені, виступав як соліст і грав у фортепіанному тріо з Карлом Флешем та Гуго Беккером. Від 1923 року й до виходу на пенсію 1946 року він значну частину часу проводив у Нью-Йорку, керуючи фортепіанним відділенням Джульярдської школи. Згодом проводив майстер-класи в різних містах США, виступав у дуеті з Фріцом Крайслером, а також грав у тріо з Данилом Карпіловським і Феліксом Зальмондом.
Фрідберг не любив робити записи й лише 1953 року випустив єдиний студійний альбом: до нього увійшли «Дитячі сцени» Роберта Шумана та три п’єси Йоганнеса Брамса. Через тридцять років запис перевидали в розширеному складі, додавши, зокрема, «Симфонічні етюди» Шумана, Десяту сонату Людвіга ван Бетховена та імпровізації Фрідберга. 1954 року він після п’ятнадцятирічної перерви відвідав Європу. Наступного року дорогою до Мюнхена, де мав провести майстер-клас, застудився й помер у Трієсті 9 вересня 1955 року.
Серед його учнів у Німеччині були Карін Дейес, Едіт Вайс-Манн, Ервін Шульгоф, Герард Генгевелд, Ільзе Фромм-Міхаельс і Пауль Отто Меккель. У США він навчав Яшу Зайде, Сергіуса Кагена, Джозефа Бановеца, Ялту Менухін, Малколма Фрейджера, Гадді Джонсон, Гелен Джонсон, Вільяма Масселоса та Жанну Тер'ян.