Карл Вольфсон — американський піаніст і музичний педагог німецько-єврейського походження. Народився 14 грудня 1834 року в Альцаї, Німеччина.
У 1846—1848 роках навчався у Франкфурті в Алоїса Шмітта. У грудні 1848 року вперше виступив публічно як піаніст, виконавши партію у квінтеті Людвіга ван Бетховена для фортепіано та духових інструментів. Згодом займався в Мангаймі у Вінценца Лахнера. У 1851 році акомпанував скрипальці Терезі Міланолло під час її гастрольної поїздки Баварією, а в 1852—1854 роках працював у Лондоні.
Від 1854 року жив і працював у Чикаго. У 1873 році заснував Бетховенське товариство — найбільший мішаний хор міста — та керував ним протягом дванадцяти років.
Деякі джерела називають Вольфсона одним із перших піаністів, які влаштовували цикли концертів, присвячені творчості одного композитора. На початку 1860-х років він, за цими відомостями, провів цикл концертів із музики Фридерика Шопена, а 1873 року виконав усі фортепіанні сонати Бетховена. Він також створив низку пісень і салонних фортепіанних п'єс та робив фортепіанні перекладення арій з опери «Фауст».
Вольфсон товаришував із Теодором Томасом і, зокрема фінансово, підтримував створення майбутнього Чиказького симфонічного оркестру. Серед його учнів були Альфредо Барілі, Фанні Блумфілд-Цейслер та Августа Котлоу.
Помер 30 липня 1907 року.