Італійський флейтист-віртуоз і композитор Чезаре Чарді народився 28 червня 1818 року в Прато, Тоскана. Навчався у міських музикантів Джузеппе Нуті та Луїджі Карлезі. У 1827 році виступив у Королівському палаці Генуї, де його представив публіці Ніколо Паганіні. Згодом багато гастролював, зокрема виступав у Лондоні.
У 1853 році Чарді переїхав до Санкт-Петербурга й залишився там до кінця життя. Він був першим флейтистом оркестру Італійської опери, а також багато років виступав як соліст оркестру Імператорського театру. У 1858 році став солістом Імператорських театрів, а 1862 року отримав звання соліста Його Імператорської Величності. Крім того, давав уроки флейти в знатних родинах і викладав у музичних класах Театрального училища.
Після відкриття Петербурзької консерваторії 1862 року Чарді очолив там клас флейти. Петро Чайковський брав у нього уроки гри на флейті й іноді акомпанував йому на концертах. Чарді вважають одним із засновників професійного навчання гри на флейті в Росії.
Від юних років Чарді активно концертував і здобув репутацію одного з найкращих флейтистів Європи. Сучасники відзначали м’який, чистий і виразний звук, бездоганний смак та техніку. Він грав на флейті віденського типу. Чарді написав підручник «Школа гри на флейті» (1862), численні п’єси й перекладення для флейти. Серед його творів — «Російський карнавал» для флейти й фортепіано, «Венеційський карнавал» для флейти та струнного оркестру, а також фантазії й концертні дуети.