Чарлз Лефлер

Чарлз Мартін Лефлер — американський скрипаль і композитор німецького походження. Він народився 30 січня 1861 року; у джерелах фігурували різні відомості про місце його народження, однак сам він незмінно називав ним Мюлуз у Франції. Помер 19 травня 1935 року в Медфілді, штат Массачусетс.

Лефлер був сином інженера, чия праця була пов’язана з постійними переїздами, тому його дитинство минуло в Парижі, Угорщині, Швейцарії, містечку Сміла поблизу Києва та в Ельзасі. Саме у Смілі, у дев’ятирічному віці, він почав навчатися гри на скрипці. З Ельзасом він особливо зблизився духовно, а неприязнь до власне Німеччини посилилася через долю батька: того, за політичні публікації, заарештували, коли Лефлер був іще юнаком, і він помер у в’язниці.

Музичну освіту Лефлер здобував у Берліні та Парижі. У Берліні він навчався гри на скрипці у Йозефа Йоахіма, а композиції — у Фрідріха Кіля та Вольдемара Баргіля. Згодом у Парижі його наставниками були Ламбер Массар зі скрипки та Ернест Гіро з композиції.

У 1881 році Лефлер емігрував до США, а 1887 року оформив американське громадянство. У 1882—1903 роках він був другим концертмейстером Бостонського симфонічного оркестру; першим концертмейстером у цей час був Франц Кнайзель. У 1891 році він дебютував із цим оркестром як соліст, виконавши власну сюїту для скрипки з оркестром «Українські вечори».

Серед інших творів, які Лефлер уперше представив бостонській публіці, були «Іспанська симфонія» Едуара Лало та «Шотландська фантазія» Макса Бруха. Від 1903 року він цілком присвятив себе композиторській творчості, частково також займаючись педагогічною діяльністю.

У композиторській спадщині Лефлера відчутний вплив французької музики, зокрема Сезара Франка, Ернеста Шоссона та Клода Дебюссі. Йому була близька культура символізму. Серед найзначніших його творів — симфонічна поема «Смерть Тентажіля» за мотивами Моріса Метерлінка, написана для двох віол д’амур з оркестром; Лефлер був одним із перших пропагандистів відродження цього інструмента.

Помітний інтерес викликали також «Язичницька поема» та оркестрова сюїта «Спогади мого дитинства (Життя в російському селі)». Дивертисмент Лефлера для скрипки з оркестром, попри дружні стосунки композитора з Фріцем Крейслером і Еженом Ізаї, був відхилений ними через технічну складність. Уперше цей твір виконав 19 жовтня 1905 року в Берліні Карл Галір на концерті, де також відбулося перше виконання остаточної редакції Скрипкового концерту Яна Сібеліуса під орудою Ріхарда Штрауса.

Connections

This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.